"Чому мені варто боятися?": капітан волейбольної збірної про повернення Плотницького, фінал Ліги чемпіонів та позитивну впертість - Футбол24

Зв'язок з Юрієм вийшов дещо несподіваним — розмова виникла не зовсім у запланований час, в перервах між насиченим графіком та підготовкою до майбутніх матчів. Як зізнався сам волейболіст під час нашої бесіди, його настрій залишав бажати кращого.

Проте у слухавці лунало спокійне, усміхнене слово - відверте, чесне і готове до розмов про невдачі, мрії, збірну України, сім'ю та життя поза спортивною ареною.

- Юрію, ми контактували з вами щодо інтерв'ю ще до другого півфінального матчу Плюс-ліги. На жаль, команда ПГЕ Проект Варшава зазнала поразки. Як вважаєте, чого не вистачило вашому колективу?

- Цікаве запитання. Думаю, Люблін поправив свою гру - набагато краще зіграв, ніж попередні матчі з нами. А з нашого боку, можливо, не було тієї гри, того рівня, який ми приготували. Ми досить високу планку тримали на тренуваннях, а на грі не показали такого. Плюс я отримав травму і якраз останній місяць відновлювався, старався з травмою продовжувати грати, але все-таки не міг показати свій максимум. Останніх три чи чотири гри відновлювався і не зміг допомогти команді так, як мав би заграти.

Гравці ПГЕ Проект Варшава / Фото прес-служби клубу

Яка у вас зараз настрій?

Зараз я продовжую свій процес відновлення. Намагатимусь повернутися в повну форму до фіналу чотирьох Ліги чемпіонів. Стан мій покращився, але ще не дотягує до оптимальних показників. Проте я залишаюсь у команді, маю підтримку родини, тож робитиму все можливе, щоб допомогти.

Попереду нас чекає захоплююча битва за третю позицію з командою Жешува. Які ваші прогнози щодо цього матчу?

Оглядаючи наші два останні роки в Плюс-лізі, можемо з упевненістю стверджувати, що ми завжди витримували напругу і здобували бронзову медаль. Цього року наші ігри проти Жешува виявилися не найкращими, тому вважаю, що ми зможемо витягти для себе важливі висновки з минулих зустрічей. Тренерський склад перегляне відеоматеріали, проаналізує наші слабкі сторони і визначить, над чим потрібно працювати далі. Ми зосередимося на тих аспектах, де варто підвищити тиск на Жешув, щоб змінити хід матчу на свою користь. Я впевнений, що в нас усе вийде.

Зараз ми у сприятливій формі, хоч після двох поєдинків з Любліном можемо відчувати певну психологічну втому. Проте я впевнений, що навіть у матчі за третє місце, за медалі, ми зможемо знайти сили і мотивацію, щоб показати гідний виступ.

Ви торкнулися теми Ліги чемпіонів і раніше під час розмови згадували про ваш щільний розклад. Яким чином вам вдається зберігати фізичну форму та увагу в умовах такого інтенсивного ритму?

Можна сказати, що з часом та накопиченим досвідом все стає простіше. Після більше ніж десяти років тренувань організм адаптується. Звичайно, важливу роль відіграє й тренерський склад: тренер з фізичної підготовки, масажисти та інші фахівці виконують свою роботу на високому рівні, що дозволяє нам, спортсменам, підтримувати належну фізичну форму протягом тривалого часу, а не лише короткочасно. Тому наш успіх — це не тільки наша заслуга, а й результат спільної роботи всього менеджменту, команди та персоналу.

Оскільки ми вже заговорили про Лігу чемпіонів, я б хотіла згадати про той знаковий поєдинок з Трентіно, коли ваша команда здобула перемогу в золотому сеті. Які емоції ви відчували під час цього матчу, і що для вас означала ця перемога? Особливо враховуючи, що ви ще й отримали звання MVP.

Отже, це дійсно історична перемога, адже небагато команд, які зіштовхуються з такими суперниками, здатні здійснити камбек, як ми. Особливо зважаючи на те, що багато хто вже вважав нас вибулими з Ліги чемпіонів і не вірив у наші сили. Але ми, як команда, вклали величезні зусилля та працюємо над цим не перший рік, прагнучи потрапити до Фіналу чотирьох. Наша мета не лише вийти, але й боротися за медалі. Думаю, кожен спортсмен, який стартує у чемпіонаті чи Лізі чемпіонів, мріє про перемогу.

Тому були досить налаштовані на цей матч, хоча першу гру у Варшаві ми програли 2:3. Але що можна сказати: по-перше, Трентіно зашвидко повірив у себе і дав слабинку, недооцінили нас. Ми зі свого боку хотіли цієї перемоги більше і тому заслужили її, вигризли й виграли 3:2, і золотий сет також.

Щодо MVP... Це не лише моя заслуга. Я дійсно намагався грати, слідувати вказівкам тренера та виконувати всі завдання, які були поставлені переді мною. Тому говорити про MVP – це, мабуть, занадто. Цю нагороду заслужила вся команда та тренерський штаб, адже вони виконали величезну роботу, а ми лише намагалися реалізувати їхні вказівки та навчання.

16 травня відбудеться захоплююче протистояння в Лізі Чемпіонів із Перуджею, де грає Олег Плотницький. Яке значення має цей матч для вас? Чи підвищує інтерес той факт, що з іншого боку сітки виступає український гравець?

Це буде моя перша зустріч із ним. Також вперше зіграю проти команди Перуджі. Однак, у Плюс-лізі я вже стикався з командами, де грають українці, тож це не новина для мене. З кожним роком я все більше помічаю, як багато наших співвітчизників продовжують виступати в закордонних лігах. Це чудово! А участь у Лізі чемпіонів робить цю зустріч особливою, адже не лише зустрінуся з ним, а й буду мати можливість зіграти проти нього.

Я не думаю, що то до мене запитання. Ставте фанатам, думаю, вони би краще відповіли на нього. З мого боку - я професіонал і не важливо, хто по той бік. Звісно, треба завжди поважати суперника, і в такому виді спорту виграє сильніший. Тому зіграємо і побачимо.

- Плотницький у розмові зі мною зізнавався, що прагне принести своїй команді ще один "вухань". Для вашого ж колективу він може стати першим. Чи додає це принциповості майбутній зустрічі?

- Ну так. Клуб, який вже мав такі перемоги, завжди хоче повторити ще раз. А клуб, який вперше в історії вийшов до Фіналу чотирьох і має шанс поборотись за перемогу в ЛЧ, то тут не треба додаткової мотивації. Тут сама перемога, сам трофей говорить сам за себе.

- Оскільки уже заговорили про Олега, не можу оминути тему його повернення до збірної. Знову ж таки у розмові зі мною він зазначав, що така ймовірність існувала цього року, а зараз уже відомий список гравців, які готуватимуться до Ліги націй - він присутній. Чи зв'язувався Плотницький із вами особисто як із капітаном?

- Наразі запланована у мене з ним розмова, але враховуючи, що у нас були інтенсивні графіки - у нього півфінали італійської ліги, у мене плей-офф і також півфінал Плюс-ліги - з таким інтенсивним графіком не дуже було часу зв'язатися. Плюс я ще отримав травму, і це так трішки збаламутило всі мої плани.

Семенюк та Плотницький у збірній

Тому я зараз зосереджений на відновленні. У зв'язку з тим, що у нас тепер одна гра на тиждень проти Жешува, з'явиться більше можливостей для спілкування з тренерським штабом національної збірної України. Хочу запитати про плани, організацію підготовки, а також про те, коли я і Олег можемо приєднатися до команди. Вважаю, що варто буде поговорити з ним, можливо, вже під час матчу Ліги Чемпіонів.

Чи вже відбувалося обговорення цієї новини в команді?

Якщо бути відвертим, то ні. Наша команда, де зібрані гравці, поки що мовчить (усміхається).

Ви стали капітаном збірної України після того, як Олег Плотницький залишив команду. Це може звучати як провокаційне питання, але чи переживаєте ви про можливу втрату свого статусу капітана, якщо він повернеться?

Чому я маю відчувати страх? Це ж національна збірна України, до якої приєднуються найкращі гравці, готові підтримати команду на її складному шляху до досягнення найвищого рейтингу в майбутньому та можливого потрапляння на Олімпійські ігри. Я тільки за, якщо до складу повернеться гравець з великим досвідом. Головне, щоб не лише повернення відбулося, а щоб усі ми змогли демонструвати той же високий рівень гри, а результати минулого року, як мінімум, повинні залишитися незмінними.

Тому не боюся. Це вже вирішуватиме команда, хлопці чи тренер, яка буде атмосфера, хто буде капітаном - чи я залишаюсь, чи ні. У нас є аж 14 гравців, які можуть бути лідером і капітаном збірної, тому я тільки за, якщо будуть пропозиції.

- А як загалом змінилась ваша роль у команді в статусі капітана? Окресліть головні аспекти.

- У першу чергу капітан, з моєї точки зору, це не тільки якісь завдання, а бути лідером команди, допомагати у всіх елементах, брати на себе відповідальність як на майданчику, так і тримати комунікацію між тренерським штабом і командою, між тренерським штабом і гравцями. Найбільше - це комунікація з тренерським штабом та командою. Ну і також із федерацією треба комунікацію тримати, зі спонсорами.

Юрій Семенюк на чолі збірної України з волейболу / Фото ФВУ

Які цілі ви та ваша команда плануєте досягти в Лізі націй і на чемпіонаті Європи?

- Як я вже згадував, це, як мінімум, виступити не гірше, ніж минулого року. Але в планах взагалі потрапити в основну вісімку і там поборотися, показати якийсь результат кращий, ніж у нас був. А на чемпіонаті Європи - це, звісно, пробитися якомога далі і поборотися як одна з найкращих команд континенту. Щоб ми дійшли до нашого максимуму, здобути якнайбільше рейтингових балів і планувати майбутнє.

Чи є у вас якісь особисті амбіції?

Враховуючи мій тривалий досвід у національній збірній, я не можу виокремити якісь особливі досягнення. Хоча я не можу сказати, що отримав багато нагород, все ж те, чого прагнув, я вже реалізував. Тепер моєю метою є підтримати команду та продемонструвати нашу збірну в найкращому світлі — навіть у складні часи ми продовжуємо боротися не лише на фронті в Україні, але й у спортивних змаганнях. Я прагну показати команду з найкращого боку, а для себе особисто я вже досягнув всього, що хотів.

- Після розмови про збірну хотілося б трохи повернутися до вашого клубного шляху. Не так часто доводилося бачити, щоб ви розповідали про досвід виступів у Бельгії. Що цікавого можете виділити з того періоду? Чим особливий цей чемпіонат?

- Я, напевно, скажу, що це був один із найкращих моїх підписаних контрактів. Цей клуб і чемпіонат мені дуже допомогли. Я зробив перші кроки у ЛЧ, зробив перші кроки десь за кордоном, а не в зоні комфорту в Україні, зі своїми хлопцями, своїм тренером, у своїй країні. А так - виїхав за кордон, і це було, не скажу, що з перших кроків моя зона комфорту. Важко довелося, все нове. І ця команда, цей момент у цьому житті, вони зробили мене ще самостійнішим, впевненішим у собі.

Юрій на сцені в Бельгії / Світлина з соціальних мереж

Бо в чужій країні, де ти був сам, старався показувати хороший волейбол, розвивався також. І тренер багато чого мене нового навчив. Плюс у команду коли я приїхав - не сказати, що був аж такий впевнений у собі. Вмів волейбол грати досить непогано, але щоб бути таким лідером команди... Я б не сказав, що був у собі впевнений аж настільки. Але ця команда мені допомогла, показала, що я можу, і з кожної гри я себе тільки ще більше удосконалював. Досить добре я там виступив, навіть враховуючи, що ми не закінчили чемпіонат - у мене вже було багато пропозицій для зміни клубу.

Цей клуб став відмінним стартом для моєї кар'єри. На жаль, через пандемію COVID ми не зуміли завершити чемпіонат, хоча мали всі шанси на боротьбу за медалі. Проте, я переконаний, що за цей рік зміг продемонструвати свої можливості і зрозуміти, в якому напрямку можу розвиватися. Я дуже радий, що уклав цей контракт і провів цей рік у клубі.

Чемпіонат Польщі, в якому ви зараз граєте, є одним з найпрестижніших у світі. Чи не зацікавило б вас спробувати свої сили в іншій лізі, наприклад, в Італії?

- Колись таке було, звісно. Я думаю, у кожного спортсмена є такий пункт, що він хотів би спробувати себе в різних чемпіонатах - яка ліга більше підходить під його стиль гри. Тому колись таке планував. Не сказав би, що я вже молодий гравець, тому чи хочу себе ще в якихось чемпіонатах спробувати - так, у майбутньому, думаю, побачимо. Але наразі моїй сім'ї комфортно в Польщі, мені комфортно тут, моя команда грає Лігу чемпіонів, бореться за медалі в Плюс-лізі, завжди стоять найвищі завдання. Мені тут комфортно і я хочу залишитись поки в Плюс-лізі.

Мені хотілося б обговорити ваше життя поза волейбольним полем. Інформації про вашу сім'ю дуже мало, і ви рідко ділитеся цим у соціальних мережах. Яка причина такого вибору?

(Сміється). Як кажуть в Україні, менше знань — краще спиться. Я не приховую нічого: зараз все залишилося так, як є, і я професіонал у своїй сфері. Тому наразі зосереджуюсь на своїй кар'єрі. Не можу стверджувати, що активно її формую чи розвиваю, але поступово усвідомлюю свої можливості і роблю важливі кроки вперед.

Семенюк разом із родиною / Світлина з соціальних мереж

Що стосується родини, то тут важко щось сказати. У соціальних мережах я здебільшого займаюся лише спортивними темами. Проте я намагаюся максимально витрачати свій час і увагу на сім'ю, сподіваюся, що незабаром зможу знайти більше вільного часу, щоб відправитися на відпочинок разом. Адже, з огляду на мій насичений графік, я не можу стверджувати, що приділяю їм достатньо уваги.

Коли ми домовлялися про інтерв'ю, ви згадали, що сьогодні у вашій родині святкується "День тата", і ви плануєте відвезти сина на його тренування. Це волейбол, так?

Ні, він відмовився, пояснив, що не зацікавлений у волейболі, адже там потрібно багато стрибати (сміється). Тому в цьому сезоні він вирішив піти до садочку, в так званий "zerówka", як його називають у Польщі. Там вже є футбольне поле, і я поставила перед ним дві умови – він повинен сам обрати, яким видом спорту хоче займатися. І він обрав футбол.

Зі свого боку я поставила умову: якщо він вирішує займатися футболом, то повинен або займатися плаванням (поєднувати футбол і плавання), або відвідувати додаткові заняття з англійської. Він обрав лише футбол (усміхається). Але все ж таки прийняв одну з моїх умов: якщо він займається футболом, то вибрав ту пару взуття, яку хотів, тому тепер він тренується з футболу і відвідує додаткові заняття з англійської.

Беручи до уваги ваш зріст, можу припустити, що син успадкував антропометричні дані батька. Чи займає він уже певну позицію на полі?

- Ще ні. Він тільки цього року розпочав. Вони місяців 5-6 тренуються, я сьогодні був на занятті, розмовляв з тренером. Наставник сказав, що він досить великий крок зробив від початку своїх тренувань, бо був дуже такий спокійний, більш стриманий, не надто брав ініціативу в свої руки. А зараз більш-менш став активнішим, вже, знаєте, звик до колективу, може показати своє "я".

Юрій зі своїм сином / Зображення з приватного архіву

Тренер повідомив, що в наступному році заплановано три тренування на тиждень, і це допоможе визначити більш конкретні кроки та позиції, які підійдуть йому. Оскільки він вже не малий, а має досить високий зріст, не можу сказати, що він дуже швидкий. Є хлопці нижчого зросту, які справді швидші за нього, а він трохи більший (усміхається). Тому, на мою думку, він може стати переднім захисником або ж півзахисником — час покаже.

А що, не цікаво спробувати себе на позиції воротаря?

Протягом свого життя я також присвятив багато часу футболу, спробував різні позиції на полі. Мій спортивний ентузіазм свідчить про те, що активним воротарем я не став би, тому для мене буде доцільніше грати в півзахисті. Я більше схильний до передач та оборонних дій, тому ця роль мені краще підходить. У воротах необхідно бути дуже енергійним, сміливим і прагнути до м'яча. Не варто боятися ударів — від м'яча ще ніхто не загинув.

Як ви проводите час з сином, якщо не брати до уваги поїздки на тренування?

- Сьогодні понеділок, і думаю, у нас буде час після інтерв'ю. Ми складаємо Lego, і я йому пообіцяв, що ми будемо складати замок Гаррі Поттера. Тому в нас сьогодні день Lego. Плюс ще має приїхати моя сестра, 100% там має бути якийсь для нього сюрприз.

Фотографії інколи літають, всілякі жарти в інтернеті "Як ви інвестуєте в своїх дітей", батьки відкривають шафу, а там тупо вся шафа завалена Lego - то в нас ідентично. Дуже любить складати, просто неймовірно, кожен день. І останнім часом ми активно таким хобі займаємось, дуже багато часу проводимо за складанням Lego.

- Чи маєте ви якісь захоплення поза волейболом?

Я... ну, не впевнена. Але, напевно, найбільше задоволення мені приносить волейбол. Це заняття дарує мені безліч позитивних емоцій, особливо під час тренувань. Щодо тренажерного залу, то це ще одна частина мого життя, яка приносить мені радість (усміхається). Моя пристрасть – це спортзал.

Але так... Навіть не можу сказати. На даний момент, коли маєш якісь мікротравми, травми, тоді більше концентруєшся на відновленні і на поверненні у свій ритм життя спокійний. Тому не сказати, що в мене якесь таке захоплення. Люблю складати з сином Lego. Зараз ось будуть, не скажу що онлайн-трансляції, але в Instagram буде більше роликів, де ми з ним разом складаємо.

Обожнюю дивитися фільми. В останні часи рідше проводив час за комп'ютером, але сподіваюся, що тепер з'явиться більше можливостей для перегляду. Можливо, як кажуть, загляну у світ ігор і, можливо, натраплю на щось цікаве. Знаю, що наш український Stalker нещодавно з'явився в соцмережах, тому, ймовірно, скачаю його і спробую пограти. У мене є різні інтереси. Також колекціоную карти Pokemon. Не скажу, що моя колекція велика, але це приносить радість моєму синові, і мені подобається ділитися цим захопленням з ним.

- Далі маю таке загальне запитання. Як оцінюєте розвиток українського волейболу наразі? Цікаво почути вашу думку.

Я переглянув кілька матчів, включаючи фінальні. Не можу сказати, що ми на суперпрофесійному рівні, але з огляду на обставини, коли триває чемпіонат і ліги, клуби та гравці активно займаються спортом і прогресують, можна стверджувати, що вони підтримують певний стандарт волейболу в Україні. Сподіваємося на швидку перемогу, адже тоді наша країна та міста почнуть відновлюватися, в тому числі й у сфері спорту, що дозволить підняти рівень волейболу ще вище.

Яке у вас ставлення до соціальних мереж і уваги фанатів? Ви активно управляєте своїм профілем в Instagram.

Мені подобається отримувати як критику, так і похвалу, але особливо ціную визнання команди. Якщо ж критика є несправедливою або завдає шкоди гравцям, я готовий виступити на захист своїх підопічних.

Семенюк із вболівальниками / Фото із соцмереж

Оскільки я спостерігав за нашою збірною впродовж останніх років, я бачив, скільки зусиль та відданості хлопці вклали у свою справу. Вони жертвували своїм часом, здоров'ям і емоціями, повністю присвячуючи себе команді, та, на жаль, отримували велику кількість критики. Це мене дуже засмучує. Тому я висловив свою думку чітко: якщо комусь не подобається наша гра, нехай приїдуть і самі покажуть, як потрібно діяти, замість того, щоб просто сидіти і критикувати наших гравців.

- Яка ваша волейбольна мрія?

На мою думку, найважливішим досягненням для будь-якого спортсмена є Олімпійські ігри. Як кажуть, апетит приходить під час їжі. Коли я тільки починав свою спортивну кар'єру, мої мрії були скромні. Я пам'ятаю, як на перших етапах, коли починав грати, мріяв про те, щоб стати кандидатом у майстри спорту. З часом я досяг цієї мети, і тоді в моїй голові виникла нова ціль — отримати звання кандидата в майстри спорту міжнародного класу. І так, з роками, мої амбіції лише зростали.

На сьогоднішній день я ще не здобув перемог у Плюс-лізі чи Кубку. Завоювати трофей у будь-якому змаганні – це мрія та мета для кожного волейболіста та спортсмена. Адже ти підписуєш контракт, стаєш частиною команди, тренуєшся, граєш і віддаєш усі сили протягом сезону. Так, це твоя професія, ти отримуєш заробітну плату, але коли ти працюєш весь рік і не здобуваєш жодної нагороди, це серйозно вдаряє по твоєму психоемоційному стану та мотивації до наступних сезонів. Дуже важко, коли ти вкладаєш стільки зусиль, а в результаті не отримуєш жодного «бонусу» у вигляді медалей чи трофеїв.

- Ким бачите себе після завершення кар'єри? Ваші колеги називали різні варіанти, цікаво почути вашу відповідь.

Два дні тому я проходив інтерв'ю для польських ЗМІ, і під час розмови багато говорили також про волейбол. Згадали, ким я мріяв стати, і про моє навчання. Я здобував освіту у Львівській політехніці за спеціальністю правознавство, плануючи стати адвокатом, нотаріусом чи юристом, чимось подібним.

Один експерт якось зауважив мені: "Якщо тобі подобається працювати з документами, як це роблять юристи чи адвокати, тоді ти, ймовірно, станеш менеджером або агентом, адже саме агенти займаються підписанням контрактів" (усміхається). Я відповів, що для того, щоб стати менеджером, потрібно мати значну мережу контактів та тривалий досвід у волейболі, щоб здобути авторитет. Чесно кажучи, поки що я не дуже замислювався про це, оскільки хочу ще кілька років грати у волейбол, а далі буде видно. Можливо, згодом знайду себе в ролі менеджера клубу, допомагаючи з організаційними завданнями.

- Тобто тренером ви себе не бачите?

- Я, напевно, скажу, що дуже самокритичний, і я б, напевно, не зміг бути тренером, бо дуже багато від себе вимагаю. Тому навіть уявити не можу, як би я був наставником і скільки би я вимагав у тих спортсменів, яких тренував би. Буде дуже важко, і навіть не мені, а моїм спортсменам, дітям або хлопцям, яких би я тренував. Думаю, вони би цього не витримали (Сміється).

Ось і завершує наш діалог питання, яке вже стало певною традицією в бесідах з волейболістами: якби у вас була можливість звернутися до молодшого Юрія, який тільки розпочинає свій шлях у спорті, яку б пораду ви дали б собі?

- Що б я порадив... Не знаю, що я би собі сказав. Сказав би багато, але не знаю, чи можна то в інтерв'ю вносити (Сміється). Знаєте, деколи жартують: спорт - це життя. Тому я не знаю, чи хотів би щось міняти. Мене все в моїй кар'єрі влаштовує, все поступово, все по відношенню, як я можу це виконати, я все виконував.

Юрій Семенюк / Зображення з соціальних мереж

Підвищити свою самооцінку. Іноді я не цінував себе належним чином, занадто принижуючи власні досягнення. Якби частіше дякував собі і надавав своєму тілу більше часу на відновлення, можливо, я б уникнув серйозних травм і швидше повертався б до активного життя.

Тому я б порадив навчитися цінувати те, що маю, і частіше знаходити час для вдячності за ті миті, які вже пережив. Варто більше приділяти уваги відпочинку та позитивним моментам, а також радіти тим речам, які раніше могли залишитися непоміченими.

Улюблена страва: Налисники.

Автомобільна марка: У мене є Volkswagen, але мені дуже імпонує Audi.

Книга, яку варто читати знову і знову: або "Сім звичок надзвичайно ефективних людей", або "Як пояснити дітям фінансові питання".

Фільм чи серіал, який справив на мене велике враження: Нещодавно я дивився "Володаря перснів".

Музика під час тренувань: Я взагалі проти музики на тренуваннях, бо люблю більше концентруватися на тренувальному процесі, на елементах, які хочу виконати. Але перед матчами чи тренуваннями люблю послухати, проте не скажу, що є певна музика - суто по настрою, який день взагалі, чи з тієї ноги встав, чи ні.

Країна чи локація, яку ви прагнете відвідати: Моя мрія – повернутися додому.

Риса, від якої хотілося б звільнитися: надмірна самокритичність.

Найдорожче серцю місце в Україні: Рідний дім.

Надзвичайна здатність поза спортом: Мабуть, це швидкість.

Хобі, про яке не так багато людей мають уявлення: на сьогоднішній день складання Lego залишається маловідомим, але з часом його популярність зросте. А ще є захоплення колекціонування карток Pokemon (усміхається).

Якби не стали спортсменом, ким могли би бути: Юристом.

Фобія: Бути самотнім.

Спортивний ідол або джерело натхнення: можу виділити двох видатних особистостей - Леброна Джеймса та Ліонеля Мессі.

Найяскравіший момент у моїй кар'єрі: незабутній матч проти Трентіно, в якому ми здобули перемогу з рахунком 3:2 після золотого сету. Я також отримав нагороду MVP, тому цей поєдинок, безсумнівно, залишиться в пам'яті. Ще одним значним матчем була гра збірної України проти Японії минулого року, де ми також виграли з рахунком 3:2.

Найскладніший етап у кар'єрі: Хірургічне втручання.

Ідеальний день без тренувань і матчів: Сон.

Найцінніша порада, яку я отримав у своєму житті: завжди триматися і не втрачати віру в себе.

Дитячі мрії: Грати за збірну України з футболу (З посмішкою).

Ось як ви можете відновитися після напруженого поєдинку: Після подібних ігор часу на відпочинок обмаль, проте вважаю, що важливо приділити увагу сну.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

- Одне слово, яке найкраще вас описує.

Вважаю, що це запитання можна адресувати як фанатам, так і вам... Ось що я запропоную: ви, напевно, вже переглянули мій Instagram, бачили мої публікації і маєте певне уявлення про мій вигляд - спробуйте охарактеризувати мене одним словом. Крім того, ви провели зі мною 50 хвилин інтерв'ю, тому у вас вже є деяка уява про мене, навіть якщо ви не зустрічалися зі мною особисто.

- Можливо, цілеспрямованість, оскільки ви багато розповідали про такі ситуації. Скажімо, впертий у хорошому сенсі.

- Дуже впертий. От так можете і написати - впертий у хорошому сенсі.