Єврокубковий занепад
Валерій Василенко ділиться своїми думками щодо сумних результатів виступів наших спортсменів у кваліфікаційних змаганнях.
Які висновки можна зробити? Неприємні дрібниці. "Динамо" отримало відмінні можливості (якщо звернути увагу на суперників) для участі в головному раунді Ліги чемпіонів. Проте, на жаль, наш чемпіон виявився в основному раунді Ліги конференцій, адже вилетіти просто так не мав змоги, оскільки пройшов "Хамрун".
У "Шахтаря" суперники в кваліфікації Ліги Європи виявилися більш серйозними. Проте, гра, яку демонструвала команда Арди Турана в перших двох етапах, давала підстави сподіватися на вихід до групового етапу Ліги Європи. Втім, в результаті донецька команда змогла пробитися лише до Ліги конференцій, переживши чималі труднощі.
Згадувати про "Олександрію" - це, безсумнівно, непросто. Віце-чемпіон України здався вже в першому раунді кваліфікації Ліги конференцій, поступившись сербському клубу "Партизан".
"Полісся" протрималося на порядок довше. Житомиряни пройшли два раунди і вилетіли лише у вирішальній стадії відбору, від суперника явно вищого за рівнем і статусом. Але за фактом все одно маємо проліт повз Лігу конференцій.
Отже, можемо підсумувати, що до єврокубкової осені дійшли лише 50% з усіх можливих клубів, і обидва з них змагатимуться у "втішному" турнірі.
І нема жодної гарантії, що в цьому турнірі обидві команди не "заскочать" одна одну, прагнучи "нормальної" конкуренції на внутрішній арені за місце в Лізі чемпіонів, як це зробили динамівці в минулому сезоні.
Можливо, я не зовсім правий у своєму глобальному аналізі, або ж ці висновки здаються мені дещо передчасними. Проте, я впевнений, що моя думка не безпідставна. Відзначити результати цьогорічної єврокубкової осені можна тільки через призму деградації нашого клубного футболу.
Без сумніву, одним із факторів, що зумовлює таку ситуацію, є агресія з боку Росії, і це залишиться актуальним ще надовго. Проте, окрім цього непохитного доводу, існують й інші, ще більш переконливі аргументи, які вказують на елементарні проблеми з виконанням обов'язків нашими представниками в Європі.
Віце-чемпіон України напередодні цьогорічного єврокубкового старту втратив практично всі свої головні козирі. На чолі з тренерським штабом. Чи варто було тоді взагалі город городити, якщо перше ж випробування на євроарені виявилося страшнішим за вовка в лісі.
До "Полісся" немає значних зауважень. Вони зробили все можливе. Можливо, були б здатні на більше, але результат склався саме так. Підкреслю ще раз: сучасна "Фіорентина" є занадто складним суперником для нинішнього "Полісся".
Інша річ, що мав би включитися непохитний характер, воля, бійцівські якості - часом же порядок б'є клас, але не цього разу. На жаль.
І це, на жаль, дійсно викликає смуток. Сумний у багатьох аспектах. Якщо наші герої ведуть боротьбу проти чисельного ворога і досягають успіху, то чому ж наші футболісти не можуть проявити хоча б частину цієї відваги?
А ще сумно через те, що "Кайрат", "Пафос", "Карабах" та "Боде-Глімт" гратимуть у основному раунді Ліги чемпіонів, а чемпіон України там не гратиме.
Ще одне риторичне запитання: чи справді всі зазначені вище команди є кращими, серйознішими і більш успішними, ніж "Динамо"?
Якщо оцінювати за виступом на полі, то гравці з Кіпру виглядали набагато переконливішими за динамівців. Причина в тому, що футболісти Динамо, на жаль, більше нагадували статистів, аніж справжніх борців. Справжня цінність такого чемпіона України викликає великі сумніви.
У глибині свого серця я здатен усвідомити загальне розчарування фанатів Динамо через відсутність участі в Лізі чемпіонів. Проте, чи варто взагалі сумувати, якщо команда не доклала зусиль, щоб потрапити туди? Але...
Однак, чи не могли б вони, принаймні, уникнути приниження у поєдинку з "Маккабі"? Адже мали ж таку можливість, чи не так? Перший тайм матчу-відповіді продемонстрував, що це цілком реально. Він навіть подарував певну надію, хоч і виявилася вона ілюзією. Але ж, можливо, ця надія все ж таки була?
Не вселив, звичайно, якщо говорити за підсумками другого тайму, та й загалом якщо говорити. Пнулись, пнулися, намагалися помити ноги не у ванній, а в раковині, але не дотяглися. Надірвалися. Та й не дуже й хотілося.
Шовковський, який не виявив емоцій на обличчі, сказав після гри, що, мовляв, "не вистачало індивідуальної майстерності". Проте, на мій власний погляд, справжньою проблемою була відсутність бажання та мотивації. Чому цього не вистачало? Це вже питання більше до нього, ніж до умовного Герреро.
Стосовно "Шахтаря", то команду можна похвалити лише за перші два раунди, або, точніше, за "півтора", адже, незважаючи на повагу до віце-чемпіона Фінляндії, він не може змагатися з "Шахтарем". Один лише Кевін у складі донецької команди оцінюється вище, ніж вся команда "Ільвес".
Щиро дякую за виступ "Бешикташа". Схиляю голову перед вами. Це було дійсно вражаюче та вражаюче.
А потім... А потім настала пауза. Як з'ясувалося, той крок уперед був здійснений лише для того, щоб незабаром, дуже швидко, зробити два кроки назад.
Ці кроки назад були зроблені володарем Кубка України багато в чому "завдяки" новому тренерському штабу. Арда Туран надто навантажив своїх підопічних на підготовчих зборах, і, як із рогу достатку, посипалися травми.
"Шахтар" вийшов на матч проти "Панатинаїкоса" втраченим та виснаженим емоційно. Команда не змогла здолати греків, які далеко не продемонстрували ідеальну гру.
Ну, а в матчах проти "Серветта" донеччани дбайливо пожинали невдачу у протистоянні з віце-чемпіоном Греції. І ті самі наслідки жорсткого тренувального збору.
Я все ще впевнений, що "гірники" мають вищий клас, ніж команда з Женеви, але в обох зустрічах цей клас майже не проявився.
Крім того, тренерський вплив у цих поєдинках був мало помітний. Складається враження, що "гірники" діяли спонтанно, а не відповідно до визначеного плану.
Отже, проблеми в захисті "Шахтаря", які були очевидними ще минулого сезону і стали причиною звільнення Пушича, залишаються помітними і сьогодні.
Можливо, далі у Арди Турана краще виходитиме "Дієго Сімеоне" в обороні. Але поки що у нього вдається "Марино Пушич".
