Історичний тріумф Марусяка: французька драма в Валь д'Ізері. Підсумки лижного тижня.
Тітізеє-Нойштадт (Німеччина), HS 142, командний турнір у парному форматі (SuperTeam)
Субота, 14-е грудня.
Тітізеє-Нойштадт (Німеччина), HS 142, індивідуальний турнір.
Неділя, п'ятнадцяте грудня
Тітізеє-Нойштадт (Німеччина), HS 142, індивідуальний турнір.
Кубок світу зі стрибків з трампліна перемістився до німецького Тітізеє-Нойштадту, де українська збірна досягла історичного успіху. Спочатку, виступ Євгена Марусяка виглядав не надто обнадійливо. У п'ятничному парному командному змаганні (SuperTeam) він у парі з Віталієм Калініченком зайняв 12 місце серед 13 команд, випередивши лише французьких спортсменів, і не зміг пройти далі після другої спроби з трьох.
Стрибки Євгена виявилися доволі пристойними, але виникали обґрунтовані побоювання, що українець знову залишиться на межі залікової зони. У п'ятницю він показав 41-й і 42-й результати на тренуваннях і фінішував на 41-му місці в кваліфікації до суботнього особистого змагання. Марусяк демонстрував стабільність, проте не на тому рівні, на який ми сподівалися. Однак, як це часто трапляється з Євгеном, під час вікенду він значно покращив свої показники.
В основному турнірі в суботу він вперше в сезоні потрапив до залікової зони. У першій спробі Марусяк показав 25-й результат і гарантував собі перші очки в сезоні. У другому раунді Євген одну позицію втратив, і в підсумку набрав 5 очок.
У попередніх сезонах Марусяк звично починав здобувати очки в Кубку світу лише наприкінці січня. Однак цього року Євген вперше в своїй кар'єрі увійшов до топ-30 вже на стартовому етапі зимової кампанії, ще до початку Турне чотирьох трамплінів. Тому навіть один зарахований бал у суботу міг би вважатися успіхом на етапі в Нойштадті: лідер української збірної вже значно випереджав свій попередній графік.
Але найцікавіші події ще тільки починалися. У неділю Марусяк успішно пройшла кваліфікацію, зайнявши 24-те місце, і тим самим зробила заявку на друге поспіль потрапляння в залікову зону. Водночас у своїй першій спробі Євген здивував усіх, перевершивши найсміливіші прогнози. Його стрибок на 137,5 метри з чудовим приземленням при дуже вигідному вітрі не лише забезпечив йому місце в топ-30, а й відкрив можливості для боротьби за ще вищі позиції. Після першого стрибка Євген опинився на 11-му місці, відстаючи від десятки лідерів всього на 0,1 бала.
Марусяк потрапив у ту частину турнірної таблиці, де в плані результатів усе було дуже щільно: у лідера збірної України були шанси як піднятися вище, так і впасти значно нижче, враховуючи те, наскільки невеликими були розриви та які грізні суперники розташувалися позаду нього з явними намірами контратакувати в другій спробі. Другий варіант видавався імовірнішим, враховуючи, що із трьох попередніх потраплянь Євгена у топ-20 на Кубку світу два були в стартах, які відбувалися в одну спробу.
У другому раунді Марусяк зустрів потужний зустрічний вітер. Чи можна це вважати везінням? Не зовсім, адже вітер виявився досить непередбачуваним і мав значну бокову складову. Проте Євген впорався з усіма викликами: він досягнув 139 метрів і здійснив прекрасне приземлення. Це особливо важливо, оскільки з початку цього сезону судді отримали від Міжнародної лижної федерації (FIS) рекомендації більш суворо оцінювати спортсменів за помилки під час приземлення та викаті.
Таким чином, українець пропустив двох видатних австрійських спортсменів – Яна Хьорля та Мануеля Феттнера. Проте в результаті він втратив лише одну сходинку в загальному заліку та завершив змагання на 12-й позиції. Це вже другий найкращий показник Євгена на Кубку світу та один з найвищих досягнень України в цій серії: вище нього піднімався лише Марусяк, який в минулому сезоні в Вікерсунді фінішував 11-м.
Це вже четвертий раз, коли Євген потрапляє до топ-20 на Кубку світу, причому три з цих досягнень були на гігантських трамплінах. На звичайних великих спорудах він раніше не піднімався вище 25-го місця, яке зайняв наприкінці минулого сезону в Тронхеймі. Таким чином, українець встановив ще один особистий та національний рекорд.
За останні два роки Марусяк здобув репутацію стрибуна, який проявляє особливу прихильність до великих трамплінів. Виявляється, всі його значні досягнення на 120-метрових трамплінах тісно пов'язані з німецькими аренами. Наприклад, у лютому 2023 року він здобув вражаючу перемогу на етапі Континентального кубка в Клінгенталі, а у жовтні того ж року фінішував на 12 місці у фіналі Літнього Гран-Прі, де конкуренція була дуже високою. І ось тепер, у Нойштадті, він знову зайняв 12 місце на Кубку світу. Хоча трампліни в Клінгенталі та Нойштадті мають суттєві відмінності, такі збіги не можуть не радувати напередодні старту Турне чотирьох трамплінів.
Однією з ключових характеристик трампліна в Нойштадті є те, що "Хохфірстшанце" є однією з небагатьох арен на Кубку світу, де досі використовують природну, крижану лижню на стартовій ділянці, а не сучасні керамічні матеріали. Оскільки у Марусяка часто виникають труднощі зі швидкістю на розгоні, це питання для нього є надзвичайно важливим. Тішить те, що Євген на крижаній горі зміг продемонструвати швидкості, які ніяк не поступалися тим, що він показує на штучних покриттях. Це комплімент не лише самому Марусяку, а й сервісній команді збірної України.
Головними переможцями етапу, що відбувся в Нойштадті, стали господарі з Німеччини, які здобули перемогу у всіх трьох змаганнях: SuperTeam та двох особистих турнірах, що проходили в суботу та неділю. У командних змаганнях представниками Бундестім стали П'юс Пашке та Андреас Веллінгер, які продемонстрували бездоганну виставу, не допустивши жодних помилок за шість стрибків. При цьому Пашке показав найвищі результати у кожній з трьох спроб. Однак загальний рівень команди Німеччини наразі поступається австрійському, і в класичному командному турнірі Бундестім, безумовно, буде важко протистояти потужному складу Андреаса Відхьольцля.
Пашке був бездоганним і в особистих змаганнях. Якщо на трьох попередніх етапах він стабільно вигравав по одну старту з двох, то на домашній арені оформив переможний дубль. Втім, якщо суботня перемога лідера загального заліку була беззаперечною, то щодо недільної є запитання. Пашке лише на 0,4 бала випередив Міхаеля Хайбьока, при цьому австрієць у другій спробі отримав сумарно на 1 бал нижчі оцінки, і є великі питання щодо того, чи заслужено це: техніка австрійця виглядала нічим не гіршою. Нечасто збірній Австрії доводиться бути жертвою суддівства.
У будь-якому випадку, Пашка збільшить свою перевагу в загальному заліку Кубка світу до 220 очок. Це означає, що німецький спортсмен зможе гарантовано вийти на старт Турне чотирьох трамплінів у лідируючому жовтому бібі. Найцікавіше питання полягає в тому, чи зможе П'юс, в сезоні, що став для нього найуспішнішим, подолати свою хронічну проблему "декабриста" — зниження форми, яке у нього стабільно починається саме на ключовому старті сезону.
Щодо виступу Веллінгера в Нойштадті, його оцінка викликає певні труднощі через неоднозначність результатів. У п'ятницю на змаганні SuperTeam він продемонстрував впевнену гру, а в суботу в особистому турнірі здобув четверте місце, відставши всього на 1,7 бала від призового подіуму. Однак у неділю його результати були менш вдалими — він зайняв лише 14 місце після невдалого першого стрибка. Хоча в першій спробі йому не пощастило з вітровими умовами, у другому раунді він не зміг повторити вражаючі результати, які продемонстрували такі спортсмени, як Хьорль та Феттнер.
Поки що виступити Андреаса у поточному сезоні залишають дуже двояке враження. Як тільки здається, що німець нарешті набрав оптимальну форму і знову почне штампувати призові місця - як він одразу робить крок назад у своїх результатах. Німецькі вболівальники сподіваються, що до старту Турне чотирьох трамплінів ці американські гірки залишаться позаду.
Розчарував і Філіп Раймунд, який втретє поспіль залишився без очок. І зараз молодому німцеві загрожує втрата місця в основному складі команди.
Виступ збірної Австрії у Нойштадті також викликав дуже суперечливе враження. З позитиву - перш за все, недільний виступ Хайбьока. Ветерана, який у поточному сезоні жодного разу не піднімався у топ-10 на Кубку світу, раптово прорвало, і в неділю він боровся на рівних з Пашке, навіть обігравши німця в кваліфікації. Міхаель міг здобути свою першу перемогу на Кубку світу на майже 8 років, проте навіть друге місце - його найкращий результат з 6 січня 2017 року, коли він став віцечемпіоном фінального етапу Турне в Бішофсхофені.
Натомість, лідери команди - Даніель Чофеніг в Штефан Крафт - виступили невдало. Чофеніг у суботу вкотре піднявся на подіум, проте в неділю вперше в сезоні випав за межі топ-6, при чому, одразу далеко - на 15 місце. Крафт також видав свій найгірший етап у поточному сезоні - 11 і 9 місця. Динаміка форми багаторічного лідера команди не може не насторожувати фанатів збірної Австрії.
Все дуже неоднозначно і зі збірною Словенії. У суботу Тімі Зайц став п'ятим, повторивши найкращий результат команди (і свій особисто водночас) у поточному сезоні, проте в неділю Тімі безвольно провалив свій другий стрибок і з 14 місця відступив на 28-ме. В неділю Анже Ланішек взагалі став четвертим, зупинившись всього у 0,4 бала від подіуму, перед цим замкнувши топ-10 у суботу.
Лідери збірної Словенії, схоже, поступово набирають форму, проте з рештою команди все дуже погано. Ловро Кос після жахливих результатів у останні кілька тижнів етап у Нойштадті пропускав, відправившись на додаткові тренування. Проте замість нього головний тренер словенців Роберт Хргота вирішив не везти нікого, і до Німеччини команда прибула лише з чотирма стрибунами - прекрасне свідчення того, що і з резервом у словенців великі проблеми.
Жак Могель вже втретє поспіль не зміг подолати кваліфікацію, і, по правді кажучи, йому варто було б відправитися на тренування разом із Косом. Домен Превц продовжує стикатися з різноманітними труднощами. Після дискваліфікацій у Ліллехаммері та Віслі його чекало падіння під час першої спроби в суботньому турнірі в Нойштадті. На щастя, серйозних травм вдалося уникнути, хоча падіння було дуже болючим: Превц вдарився об приземлену гору, що призвело до перелому носа. Проте в неділю Домен все ж вийшов на старт і в результаті фінішував на 22-му місці, що свідчить про те, що психологічні наслідки цього неприємного інциденту вдалося подолати.
Субота стала вкрай вдалою для швейцарської збірної. Грегор Дешванден здобув перемогу в кваліфікації, вперше за понад десять років та вдруге за свою кар'єру, а в основному змаганні зайняв друге місце. Кілліан Паєр фінішував на 16-й позиції, що є його найкращим досягненням у Кубку світу з січня 2022 року. Загалом у Нойштадті швейцарці набрали 95 очок, що є найвищим показником для команди з 29 листопада 2014 року, коли Сімон Амманн тріумфував у Руці.
Однак у неділю ситуація виявилася значно складнішою. Паєр зайняв 32-ге місце, а Дешванден, на жаль, не зміг впоратися з вітровими умовами під час першої спроби, що в підсумку призвело до його 10-го місця. Проте, безсумнівно, Грегор демонструє відмінну форму. Перша перемога в його кар'єрі на Кубку світу вже на підході, і було б чудово, якби вона відбулася на наступному домашньому етапі в Енгельбергу.
Збірна Норвегії у неділю досягла свого першого подіуму в індивідуальних змаганнях цього сезону, і логічно, що цей успіх забезпечив Крістоффер Еріксен Сундал, який став справжнім лідером команди. Водночас, провідні зірки скандинавської збірної все ще переживають складні часи: Халвор Егнер Гранеруд не може похвалитися стабільністю, тоді як у Маріуса Ліндвіка не спостерігається того прогресу, до якого ми звикли під час його підготовки до Турне чотирьох трамплінів у грудні.
Може занести собі в актив етап у Нойштадті збірна Польщі: у суботу в топ-10 потрапив Александер Жніщол, в неділю - Якуб Вольни. Особливої уваги вартує саме успіх останнього. Вольни, який ще зовсім недавно не потрапляв у основу збірної Польщі та відсторонювався від команди через публічну критику тренерського штабу, наразі переживає справжній ренесанс у своїй кар'єрі. На етапі у Віслі він вперше за 988 днів набрав очки на Кубку світу, а у Нойштадті в неділю взагалі став восьмим: найкращий результат на Кубку світу з березня 2019 року. Серії з чотирьох поспіль потраплянь до залікової зони у Вольни не було з березня 2021 року.
Загальний рівень команди Польщі в даний момент виглядає досить перспективно, а попереду їх чекає етап у Енгельбергу, що традиційно є найуспішнішим для наших сусідів у рамках Кубка світу. Чи не настав час претендувати на більше, ніж просто потрапляння до топ-10? Єдиним розчаруванням залишається Давід Кубацкі, який залишає Нойштадт без жодного залікового балу. З огляду на непогані результати польських спортсменів та вражаючі виступи Пьотра Жили на Континентальному кубку, Кубацкі ризикує втратити місце в основному складі команди в дуже невдалий момент - перед стартом Турне.
Рен Нікайдо, японський спортсмен, залишився під враженням у Нойштадті. Хоча під час тренувань він демонстрував добрі результати, у командному турнірі його виступ виявився не надто вдалим, а в особистих змаганнях він зайняв лише 36-е та 18-е місця. Цікаво, що японська збірна отримає новий склад перед Турне: Томофумі Наїто здобув додаткову квоту на Континентальному кубку. Враховуючи невдалі результати Юнсіро Кобаясі та Кеїчі Сато, можна очікувати на появу Сакутаро Кобаясі на Кубку світу, а також, можливо, 52-річного Норіакі Касаї, який також показує непогані результати на Континентальному кубку.
20 місце в суботньому турнірі посів Фатіх Арда Іпчіоглу, для якого це найкращий результат у кар'єрі на Кубку світу. З урахуванням ще й недільного успіху Марусяка, у поточному сезоні у топ-20 в особистих стартах уже потрапляли представники 14 різних збірних. Це вже стільки ж, скільки за весь минулий сезон. У ХХІ столітті рекордом є 16 у сезоні-2012/13. Враховуючи, що у топ-20 ще не потрапляли, наприклад, чех Роман Коуделка чи болгарин Владімір Зографскі, як мінімум повторення цього рекорду - цілком можливе.
Субота, 14-е грудня.
Валь д'Ізер (Франція), чоловічий гігантський слалом
Бівер-Крік (США), швидкісні спуски для жінок.
Неділя, п'ятнадцяте грудня
Валь д'Ізер (Франція), слалом, чоловіки
Бівер Крік (США), супергігант, жінки
Після короткої подорожі до Північної Америки Кубок світу знову опинився в Європі, зокрема на змаганнях "Критеріум першого снігу" у Валь д'Ізері. Тисячі французьких фанатів, купуючи квитки на ці змагання, без сумніву, сподівалися стати свідками чергової перемоги свого кумира, Клемана Ноеля, у неділю. Олімпійський чемпіон Пекіна розпочав сезон з двох поспіль перемог у слаломі і на рідній трасі "Фас де Бельвар" мав усі шанси здобути третю перемогу підряд.
Щоб ще раз вразити свою домашню публіку, Ноель вирішив взяти участь у суботньому гіганті, незважаючи на те, що рідко виступає в цій дисципліні. На жаль, це рішення обернулося невдачею. Під час своєї першої спроби в гіганті Клеман впав і врізався в боковий рекламний щит. Здавалося, що його швидкість не була достатньою для серйозних травм. І хоча серйозних ушкоджень не сталося, невелике розтягнення зв'язок гомілкостопа стало на заваді Ноелю вийти на старт недільного слалому.
За його відсутності всі сподівання французької публіки були пов'язані зі Стівеном Ам'єзом, який у поточному сезоні вже двічі був близьким до першого подіуму в кар'єрі. І в Леві, і в Гурглі він після першої спроби йшов третім, проте щоразу трішки відступав - на шосте та четверте місця відповідно. У Валь д'Ізері Ам'єз першу спробу взагалі виграв. За відсутності Ноеля подарувати місцевій публіці перемогу - могла би бути дуже красива історія. Проте хепіенду не трапилося. Стівен явно перегорів психологічно, і вже на старті другої спроби припустився помилки і зійшов з дистанції.
Французькі вболівальники з розчаруванням покидали трибуни в суботу, адже жоден з місцевих гонщиків не зміг потрапити навіть у топ-20 на змаганнях у гіганті. Проте, є й позитивні моменти: екс-чемпіон світу серед юніорів у цій дисципліні, Альбан Елезі Каннаферін, дебютував у Кубку світу і здобув свої перші очки, зайнявши 23 місце. Також варто відзначити успішний виступ ветерана Віктора Муффа-Жанде, який фінішував 16-м у недільному слаломі — це його найкращий результат на Кубку світу за останні два роки.
Ну а виграв суботній гігант Марко Одерматт, який нарешті перервав серію з трьох поспіль сходів із дистанції у цій дисципліні та водночас переміг у гіганті у Валь д'Ізері вчетверте поспіль. Зазначимо, що в суботу в розпал другої спроби на трасі почався снігопад, і в комбінації з плюсовими температурами це призвело до того, що траса дуже швидко розбивалася, а умови ковзання погіршувалися на очах. Під час недільного слалома снігопаду вже не було, проте через теплу погоду стан траси погіршувався майже настільки ж швидко.
Усе це призвело до великої кількості проривів з дальніх позицій і сенсаційних результатів. У гіганті Патрік Фойрштайн з 24 місця прорвався на друге, що принесло Австрії подвійний подіум: третім став Штефан Бреннштайнер. Він втримався у чільній трійці, в якій ішов після першого заїзду. З 30 місця на четверте прорвався Лука Ерні. Швейцарець, який завжди вважався чистим слаломістом, у гіганті на Кубку світу стартував лише 11-й раз за більш ніж десятирічну кар'єру, і раніше ніколи не потрапляв навіть у топ-20.
З 15-го місця у топ-6 прорвався Лука Де Аліпрандіні. А ось переможець попереднього гіганту в Бівер Кріку, Томас Тумлер, навпаки, став однією із жертв розбитої траси, відступивши з шостого місця на 25-те.
У неділю на змаганнях зі слалому Лукас Бротен, стартуючи з 26-го місця, зумів піднятися на четверту позицію. Нагадаємо, що в суботу його виступ був не надто вдалим: у першій спробі він не зміг показати хорошого результату, а намагався надто агресивно компенсувати це у другій, внаслідок чого зійшов з дистанції. Це вже третій раз, коли бразило-норвежець закінчує змагання на неприємному четвертому місці після свого повернення. Проте найкращий чистий час у другій спробі в неділю продемонстрував не він, а Тобіас Кастлунгер, який, стартуючи з 29-ї позиції, фінішував сьомим, показавши свій найкращий результат у кар'єрі на етапах Кубка світу. Цікаво, що до цього моменту найкращим досягненням 25-річного італійця було десяте місце на цій же трасі у Валь д'Ізері два роки тому. Завершивши в топ-10, Алекс Вінатцер став останнім у цій групі, що підкреслює успішний виступ італійської команди на фоні численних невдач у слаломі в останні роки.
Неділя принесла перемогу Хенріку Крістофферсену в слаломі, що стало його першим тріумфом на Кубку світу за майже два роки. Норвежець демонструє стабільність у цьому сезоні, зайнявши п’яте місце в суботньому гіганті. Наразі це забезпечує Хенріку лідерство в трьох категоріях Кубка світу: слаломі, гіганті та загальному заліку. Якщо Одерматт продовжить мати проблеми в гіганті, то Крістофферсен матиме реальний шанс на боротьбу за Великий кришталевий глобус.
У недільному слаломі третє місце зайняв Лоїк Мейяр, який у гіганті через складні погодні умови знизився з третьої позиції до дев'ятої. Серед тих, хто не зміг досягти успіху в недільному слаломі, опинилися Лінус Штрассер та перспективний фін Едуард Халльберг, які не завершили другий заїзд, хоча після першої спроби займали 7-у та 15-у позиції відповідно.
Мануель Феллер знову зазнав невдачі на суботньому гіганті, не змігши завершити другу спробу. Однак у неділю австрійський спортсмен нарешті досяг фінішу, розділивши п'яту позицію з Бротеном. Цей слалом став першою гонкою після травми для іншого видатного австрійця, Марко Шварца. На жаль, у другій спробі він також не зміг продовжити боротьбу, але після першого заїзду зайняв місце в топ-10, що свідчить про його непогану фізичну форму на даний момент.
Одним із відкриттів етапу в Валь д'Ізері став Торвіс Лайне, який в гіганті та слаломі показав 14-й і 22-й результати відповідно. Це вже третє потрапляння в очки на Кубку світу для 24-річного естонця, і всі три - у поточному сезоні, хоча дебютував він ще чотири роки тому.
Північноамериканське турне жінок завершалося першими в історії стартами в Бівер Кріку. Перші швидкісні гонки сезону - це завжди цікаво саме по собі. Проте цього року було більш ніж достатньо додаткових інтриг. Перш за все, це повернення після травм двох зірок - Соф'ї Годжі та Корінн Сутер.
І Годжа повернулась тріумфально: друге місце у швидкісному спуску та перше - в супергіганті. Ще до етапу в Бівер Кріку італійка заявила, що планує повернутися до виступів у гіганті на Кубку світу, тому, цілком імовірно, що Соф'ю не варто списувати з рахунків з точки зору боротьби за загальний залік. Тим більше, що з табору Мікаели Шиффрін надходять тривожні новини: американка перенесла позапланову операцію на боку. Поки що не відомо, наскільки це відтермінує її повернення до змагань.
А ось Сутер повернулася відверто невдало - 21 і 19 місця. Залишається лише сподіватися, що такі результати - це тимчасове явище. Тому що зіркових гірськолижниць, у яких виникли величезні проблеми з поверненням у спорт після розриву хрестоподібних зв'язок коліна, в останні років 10 було занадто багато, втрачати ще одну настільки яскраву спортсменку не хотілося б.
Окрім Годжі, Лара Гут-Бехрамі також двічі виступила на подіумі в Бівер Кріку. Останнім часом її здоров'я залишало бажати кращого, зокрема, на відкритті сезону в Зольдені вона в останній момент відмовилася від участі через біль у коліні. Ця швейцарська спортсменка має потенціал змагатися на високому рівні в усіх дисциплінах, за винятком слалому, проте зазвичай їй не вдається досягати успіху в усіх одразу. Часто її результати у швидкісному спуску не відповідають очікуванням, але наразі з даунхілом у Лари проблем немає. Якщо вона зможе стабільно потрапляти на подіум у гіганті, то Гут-Бехрамі може стати серйозним претендентом на загальний залік Кубка світу.
Вихідні виявилися вдалими і для Корнелії Хюттер. У суботу вона завадила Годжі здобути перемогу в обох стартах на трасі Бівер Кріку, вигравши у неї в швидкісному спуску. Ми були близькі до того, щоб спостерігати за однією й тією ж трійкою на подіумі в обох дисциплінах, хоча й у різному порядку. Однак у недільному супергіганті її команда-партнерка Аріана Редлер несподівано виштовхнула Конні з топ-3. Для Аріани це стало лише другим подіумом у кар'єрі на Кубку світу, перший вона здобула майже три роки тому в Альтенмаркт-Цаухензеє.
Збірна Австрії продемонструвала непогану гру на змаганнях у Бівер Кріку. Рікарда Хаазер зайняла п'яте місце у швидкісному спуску. Для австрійської спортсменки, яка завжди спеціалізувалася на гігантському слаломі, це стало першим подіумом у швидкісних дисциплінах на Кубку світу.
Як завжди, збірна Італії демонструвала вражаючі результати у швидкісних дисциплінах. Федеріка Бріньоне посіла 9-е та 5-е місця, а Марта Бассіно виступила ще успішніше, зайнявши 7-е та 6-е місця. Марта продемонструвала майже ідеальну техніку в обох гонках, але, як це часто трапляється з Бассіно в швидкісному спуску, їй не вистачило фізичних параметрів. Особливо відчутні втрати були на фінішному відрізку у супергіганті. Якби не ці втрати, вона могла б зайняти другу позицію, опинившись на небезпечній відстані від Годжі.
Після катастрофічного початку сезону Мішель Гізін двічі увійшла до топ-10. Тепер необхідно з'ясувати, в чому причина: чи це результат її поступового відновлення після труднощів, чи ж просто з віком її спеціалізація змістилася в бік швидкісних дисциплін?
Збірна США на домашньому етапі виступила вельми різношерстно. У суботу, під час швидкісного спуску, американські лижниці продемонстрували досить непогані результати, завдяки чудовому ковзанню своїх лиж. Лорен Макуга, яка вперше привернула увагу в кінці минулого сезону на етапі в Квітф'єллі, здобула четверте місце в даунхілі. Проте, на змаганнях у Бівер Кріку 22-річна спортсменка все ж встановила свій особистий рекорд на Кубку світу, зайнявши 22-ге місце. У неділю ж вся команда США, включаючи Макугу, показала значно гірший результат: вона фінішувала лише 12-ю, втративши багато часу на завершальному відрізку.
Напередодні змагання в Бівер Кріку Кіра Вайдле-Вінкельманн захворіла і вирішила не брати участі у суботньому швидкісному спуску. Проте в неділю 28-річна німецька спортсменка все ж вирішила спробувати свої сили, але результат виявився невдалим: вона припустилася суттєвої помилки і зійшла з дистанції.
Не вразила також її талановита партнерка по команді, Емма Айхер, яка зайняла 43-е та 28-е місця. Під час швидкісного спуску Емма допустила серйозну помилку вже на початковій ділянці траси, що призвело до найнижчого результату серед усіх учасниць, які фінішували. Проте в обох змаганнях Айхер виглядала не надто впевнено: вона уникала ризиків, не могла зосередитися на аеродинамічній позиції і загалом відчувала дискомфорт на високих швидкостях. Складається враження, що Емма вирішила тимчасово відмовитися від універсальності та зосередила свою підготовку на технічних дисциплінах. І, відверто кажучи, це виглядає як правильний крок: спочатку потрібно зміцнити свої позиції на рідних трасах, а тільки потім переходити до розширення спеціалізації.
П'ятниця, 13 грудня
Давос (Швейцарія), командний спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Субота, 14-е грудня.
Давос (Швейцарія), спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Неділя, п'ятнадцяте грудня
Давос, Швейцарія, 20 км класичний маршрут для чоловіків.
Давос (Швейцарія), розділка, 20 км, класика, жінки
У Давосі відбувся етап Кубка світу з лижних гонок на високогір'ї, який став останнім перед початком Тур де Скі: наступного тижня змагань не буде. Програма швейцарського туру була незвичною: до звичного спринту вільним стилем додалися командні змагання, що проходили в п’ятницю. Натомість недільна гонка на 20 км проводилася в класичному стилі, а не в коньковому, як зазвичай.
Перемогу в цій гонці з роздільним стартом здобув Мартін Льовстрьом Ньєнген, який несподівано обійшов видатного класиста-дистанційника сучасності, Іво Нісканена. У п'яти дистанційних змаганнях Кубка світу цього сезону Ньєнген виграв двічі та тричі займав третє місце. Ця вражаюча стабільність дозволила норвежцеві зайняти перше місце в дистанційному заліку.
Нісканен поступився Ньєнгету 13 секундами, а ще один фін, Рістоматті Хакола, завершив змагання на 9-му місці, потрапивши до топ-10. Хакола колись славився як відмінний спринтер, але з часом його фокус змістився на дистанційні гонки. Пертту Хювярінен також взяв участь у своїй першій гонці цього сезону, але його повернення виявилося не таким успішним: він зайняв лише 26-те місце.
На третій позиції опинився видатний, проте вузькоспеціалізований спортсмен Уго Лапалю, що підкреслює складність рельєфу траси та значення висоти (1400 метрів над рівнем моря). Саме через ці фактори Сімен Хегстад Крюгер справді цінує етап у Давосі. Якщо б він виступав у своєму улюбленому коньковому стилі, є велика ймовірність, що здобув би перемогу. Втім, цього разу він фінішував лише на четвертому місці, відставши від трійки лідерів на 16 секунд.
На користь Еміла Іверсена, який зайняв сьоме місце в Ліллехаммері — своє найкраще досягнення за останні два роки на Кубку світу, було прийнято рішення пропустити етап. Тим часом Пол Гульберг продовжує переживати складний період, завершивши змагання лише на 18 позиції. Після закінчення етапу Пол повідомив, що вирішив змінити свої плани і не братиме участі в Тур де Скі.
11 і 12 місця в розділці посіли швед Трульс Гіссельман і естонець Альвар Алев - для обох це особисті рекорди на Кубку світу. Гіссельман став найкращим у складі збірної Швеції. Вільям Поромя претендував на топ-10 на першій половині дистанції, проте потім зійшов з гонки.
Йоханнес Клебо фінішував п'ятим у розділці, проте, як і очікувалося, здобув перемогу в обох спринтерських змаганнях. Друге місце в індивідуальному спринті посів Лука Шанава, але йому не вдалося скласти серйозну конкуренцію норвежцеві. Його товариш по команді, Рішар Жув, вибув у півфіналі, але це вже значний прогрес у порівнянні з невдалим початком сезону: в Руці та Ліллехаммері він навіть не зміг пройти кваліфікацію в спринтах.
Окрім Шанава, в спринті насправді не було кому скласти конкуренцію Клебо. Федеріко Пеллегріно, який два роки тому переміг норвежця на цій трасі, цього разу вибув уже в чвертьфіналі. Ще один відомий спринтер, Ховард Холос Таугболь, також не зміг продовжити боротьбу після падіння на тому ж етапі. У підсумку третє місце зайняв Ерік Вальнеш, який віддає перевагу класичному стилю. Однак, у недільному роздільному старті він продемонстрував не найкращі результати, зайнявши лише 20-те місце.
Едвін Ангер знову не зміг пробитися до фіналу, незважаючи на вражаючий виступ у кваліфікації. Натомість Бен Огден нарешті досяг цієї мети, але у фінальному забігу фінішував на останньому, шостому місці. Харальд Остберг Амундсен не зміг піднятися на подіум у Давосі, проте здобув важливі очки для загального заліку, зайнявши четверте місце у спринті та шосте у гонці на витривалість.
У жінок етапи у Давосі запам'ятався, перш за все, просто розкішною боротьбою в розділці. Багато хто скаржиться на те, що гонки такого формату непривабливі з точки зору телевізійного перегляду, особливо якщо це гонки дистанцією 20 км, а не звичні 10. Проте недільна битва Астрід Слінд, Кертту Нісканен і Терези Йохауг довела, що розділки можуть бути неймовірно цікавими та напруженими.
Ще за 3,1 км до фінішу (де-факто дистанція гонки складала не рівно 20 км, а 21,6) трійцю лідерів розділили всього 2,2 секунди. Проте на останніх трьох кілометрах Слінд дуже сильно додала та в підсумку виграла більше 10 секунд у обох суперниць. В 36-річному віці норвежка, яка більшу частину кар'єри провела в марафонській серії Ski Classics, здобула свою першу перемогу на Кубку світу.
Нісканен здобула друге місце, а Йохауг завершила змагання в трійці найкращих. Легендарна норвезька спортсменка зізналася, що під час останнього підйому відчула себе дуже погано і навіть знудило. Незважаючи на це, можна стверджувати, що у Терези на сьогоднішній день ситуація з класичним стилем значно гірша, ніж з коньковим. Минулого тижня Йохауг тріумфувала в скіатлоні та в коньковій розділці на змаганнях у Ліллехаммері, тоді як у класичному стилі зазнала поразок — спочатку в Руці, відставши на 46 секунд від Фріди Карлссон, а потім і в Давосі.
Насправді в Давосі для Йохауг усе могло закінчитися набагато гірше, ніж третім місцем. Слід пам'ятати, що в недільній розділці не виступали ні Карлссон, ні Ебба Андерссон, ні Хейді Венг, яка захворіла напередодні старту етапу. Кожна з них могла би обіграти Терезу на швейцарській трасі.
А щоби нікому не було нудно - Йохауг після етапу заявила, що не виключає виступу на Тур де Скі, хоча спочатку багатоденка взагалі не входила в плани норвежки. Тереза заявила, що наразі їй не вистачає змагальної практики, і вона розглядає можливість її отримання в рамках Туру.
Завдяки вражаючому фінальному спурту, Кріст Пармакоскі здобула четверте місце у змаганні з Вікторією Карл. Це найкращий виступ сезону для фінської спортсменки, однак слід врахувати, що конкуренція була досить слабкою. Подібна ситуація спостерігається і з восьмим місцем Розі Бреннан. Оскільки американка завжди вважалася "декабристкою" та мала особливу прихильність до етапу в Давосі, важко вважати цей результат успішним.
На етапі в Давосі не лише зіркові шведські дистанційниці пропустили змагання, але й спринтерки - Лінн Сван, Йоханна Хагстрьом і Майя Дальквіст. Вже на стадії чвертьфіналу Емма Рібом спіткнулася і впала на старті. Однак одна тільки Йонна Сундлінг змогла забезпечити собі чергову перемогу: у кваліфікації та плейоф вона не мала суперниць. Враховуючи нещодавні успіхи шведки в дистанційних гонках, шкода, що вона не змогла взяти участь у недільній розділці.
Відсутність більшості шведських зірок вперше за тривалий час дозволила норвезьким спортсменкам вийти у фінал спринту одразу втрьох. Юлі Мюре показала вражаючий результат і втретє поспіль піднялася на подіум. Матільда Мюрвольд здобула друге місце в Давосі, що стало її третім подіумом у кар'єрі на Кубку світу. Однак, попередній раз, коли 26-річна норвежка потрапляла до топ-3, був майже два роки тому на етапі Тур де Скі у Валь ді Ф'ємме.
Джессіка Діггінс продовжує притримуватися своєї тактики максимально викладатися в кваліфікації та ранніх стадіях плейоф. Це зазвичай призводить до того, що в американки не вистачає сил на фінал, проте вона забезпечує собі хороші очки в загальний залік, який для Джесс є беззаперечним пріоритетом. Так трапилося і цього разу: в фінал американка вийшла, проте на вирішальний забіг сил уже не вистачило - останнє, шосте місце без будь-яких шансів піднятися вище.
До півфіналу добралися італійка Ніколь Монсорно та француженка Мелісса Галь. Для обох це потрапляння у топ-10 - найкращі результати в кар'єра на Кубку світу.
