КОВАЛЬОВ: "Ми прагнули, щоб наші зусилля втілилися в медаль Чемпіонату світу"

Керівник збірної України U-18 з баскетболу Ярослав Ковальов поділився своїми враженнями щодо гри команди на світовій першості 3х3.

Почну з того, що основний склад команди був сформований ще минулого року, працюючи на майбутнє. Особливо хочу відзначити внесок Володимира Журжія, адже його роль у створенні цієї команди є значною. Під його керівництвом хлопці вже грали в цьому складі минулого року, зокрема виступили на чемпіонаті світу U-18, хоча були на рік молодшими.

Цьогоріч, коли ми зібралися, виявилося, що є команди, перед якими ми маємо зобов’язання. Зокрема, це збірна Киргизстану, якій наші хлопці поступилися лише одним очком на минулому чемпіонаті світу.

Звичайно, хотіли, щоб підсумковим нашим результатом була медаль чемпіонату світу. І всі три тижні підготовчого збору ми працювали з цією думкою.

- З Киргизстаном ви якраз розпочинали чемпіонат світу і видно було, наскільки мотивованими вийшли хлопці. Але зі Словенією далі першого дня була вже інша гра...

Напередодні чемпіонату світу ми ретельно готувалися до зустрічі з Киргизстаном, декілька днів присвятивши аналізу їхніх комбінацій. В їхньому складі залишилися три гравці з минулого року, які брали участь в переможній грі проти нас. Ми добре знали їхні сильні сторони і наші слабкості, тому вирішили внести зміни в склад, запросивши Єгора Сушкіна і Максима Грищука.

З Киргизстаном в підсумку хлопці відіграли дуже добре і вважаю, що завдання віддати їм борг - було виконане. Зі Словенією, думаю, нас підкосило те, як їх легко обіграла Франція (21:6 - прим.). У нас було небагато часу, десь біля двох годин, але ми розібрали їх, побачили їх помилки. Здавалось, гарно підготувались, але несподіванкою для нас стало, що їхній "великий" після виводу м'яча буде нам забивати з-за дуги, а він нам забив чотири рази. Могли в кінці дотиснути суперника і вирвати перемогу в клатчі, але не вийшло, не підфартило. Програли 19:21.

Зіткнення з Францією стало для нас справжнім "матчем життя". Ніхто в нашій команді не бажав здаватися і повертатися додому, тому на характері ми здобули перемогу. Французи, ймовірно, втратили пильність, коли їхня перевага сягнула +7, зокрема 18-19 очок. Вони вважали, що перемога вже в їхніх руках. Проте наші хлопці боролися до останнього і за це отримали заслужену винагороду.

Чи зберігали ви віру в перемогу, коли відставали на 7 очок?

Чесно кажучи, коли Богдан Бур забив з порушенням правил і отримав право на два штрафні кидки, у мене виникло відчуття, що якщо він реалізує обидва, то команда може перемогти. І тоді в моїй уяві виникла картина: якщо хлопці здобудуть перемогу, я перескочу через паркан і побіжу їх вітати. Так воно і сталося – саме так, як я собі уявив.

- В чвертьфіналі ви зупинили Латвію, яка виграла іншу групу і показала результативний баскетбол. За рахунок чого вдалось їх обіграти?

У чвертьфіналі очікували зустрічі з Хорватією, яка торік здобула титул чемпіонів Європи U-17. Проте Латвія їх здолала. Ми ретельно аналізували гру хорватів, досліджували їхні комбінації. Однак, хоча я не повідомляв про це гравцям, для себе зауважив, що Латвія є більш сприятливим суперником для нас.

Латвія робила ставку на дальні кидки, яких забивала по 6-7 за матч. Я вибудував тактику, що ми не маємо їм давати кидати дальні, більше пускати в проходи і це було ключовим в цій грі. Ми відрізали їх від дальніх кидків, заставили нервувати, вони швидко відфолились і це був залог успіху для нас.

Пробившись до четвірки найкращих, команда все-таки залишилася без нагород. Яким прикрим є цей результат?

- У нас кожна гра була як остання. Ми хотіли йти до самого кінця. Ми бачили, що з нашим азартом, з нашим бажанням, настроєм ми можемо грати за медалі. В півфіналі з Іспанією нам трішки не вистачило ігрових взаємодій, щоб правильно зіграти у вирішальний момент. Так, ми відігрались, у нас був кидок на перемогу, але можна було цю останню атаку розіграти краще, краще підготувати. З Францією в групі вийшло влучити, тут - ні.

Матч за бронзу проти Франції був справжнім випробуванням для нас. Часу на відновлення і психологічну підготовку було вкрай мало. Після болючої поразки від Іспанії, коли вихід у фінал здавався таким близьким, я бачив у очах гравців глибоке розчарування. Вони не могли змиритися з поразкою. Якби матч тривав ще хвилину-дві, ми б неодмінно дотиснули Іспанію.

На матч із Францією хлопці не встигли емоційно відновитися, адже між іграми минуло лише 25 хвилин. Вони мали сльози на очах і перебували в пригніченому стані. Хоча вони і вийшли боротися за бронзу, але не встигли налаштуватися на наступну гру. Якби на підготовку було хоч кілька годин, гра могла б бути зовсім іншою. Франція, очевидно, мала до нас претензії за поразку в груповому етапі, тому не залишила нам шансів. Проте під час підготовки до чемпіонату світу та у груповій стадії ми грали з ними на рівних. Хлопці не заслуговували на поразку з таким відривом у 9 очок.

Зрештою, четверте місце на чемпіонаті світу, але все ж таки є певне відчуття незадоволення. Медалі були так близько, але залишилися недосяжними. Програш у двох останніх іграх позбавив морального задоволення. Відчуття дещо гірке...

Хлопці реально заслуговували на медалі в цьому році. Так, як вони працювали, прокидались зранку на тренування о 7 ранку, проводили по три тренування на день і ще й додатково самостійно відпрацьовувати залишались. Така робота заслуговує поваги. Я дуже хочу, щоб вони знайшли собі гарні клуби, розвивались і не загубились у світовому баскетболі. У них ще все попереду. І в баскетболі 3х3 у них попереду виступи у Лізі націй, можливо національну збірну 3х3.

На іграх національної команди відчувалася вражаюча підтримка як від уболівальників, так і від жіночої збірної U-18. Чи сприяла ця підтримка успіху команди?

- Безперечно. Юнаки та дівчата відвідували всі ігри одне одного, надаючи активну підтримку. Ми всі з однієї країни та працюємо заради спільної мети. На трибунах ми прагнули стати п'ятим гравцем.

Як вам, як тренеру, працювалося з хлопцями? Відчувалося, що ви для них не стільки наставник, скільки просто більш досвідчений товариш.

Я завжди прагну створити команду, де відношення між мною та гравцями є рівноправними. У нашій команді немає привілеїв для тренера, ні в їжі, ні в умовах проживання. Я демонструю, що я рівний з ними. Ми разом проходимо крізь вогонь і воду, і вони підтримують мене так само, як я підтримую їх. Саме тому у нас склалася така позитивна атмосфера в колективі.

- Як Вам розтягнутись формат чемпіонату світу з днями відпочинку?

В такого формату є свої переваги. Зазвичай на більшість турнірів приїжджаєш лише на пару днів і не встигаєш зануритися в атмосферу змагань, а тут матчі проводяться через день, і сам чемпіонат світу триває цілих п'ять днів. Діти мають шанс поспілкуватися з однолітками з різних країн і континентів та показати себе. Вони можуть побачити, як інші тренуються, відпочивають і відновлюються між іграми. Це все додає досвіду і сприяє розвитку.

- Що для себе відзначили, як тренер? Чи настільки всіх переважала збірна США, у якої ще в першій грі травмувався гравець і вони втрьох все одно виграли чемпіонат світу?

- Не лише США, але були й інші збірні, яким десь менше пощастило. Відмітив, що є такі гравці, які в цьому віці індивідуально вже виділяються на фоні однолітків і один в один проти них важко як в захисті, так і в нападі. Фізично вони більші, кремезніші, в 18 років вони виглядають як 22-24 річні.

Я спілкувався з тренерами інших країн, у них хлопці 16-18 років грають по 70 матчів за сезон і багато займаються в тренажерному залі. Це 5х5. А у нас в Україні добре, якщо ми назбираємо 30 ігор. І гравці грають в більш силовий, контактний баскетбол - в цьому компоненті ми трішки поступаємось.

Над цим треба думати. Я сподіваюсь, що як закінчиться війна, наші дитячі тренери зуміють виростити нових зірок і все у нас буде добре. У нас є приклад хлопців в ЗСУ, які роблять неможливе на полі бою. І ми теж маємо роботи все для розвитку баскетболу.

Чи вселяє надію на яскраве майбутнє факт, що дві наші команди потрапили в топ-5 на чемпіонаті світу?

Це природний підсумок наших зусиль. Протягом двох років ці хлопці наполегливо працювали, і ми готували їх до цього чемпіонату світу. Наші зусилля не були марними, і вони віддячили нам чудовим результатом. Те ж саме можна сказати і про дівчат, які минулого року цим же складом посіли п'яте місце в Європі і цього року також виступили чудово. В Україні дійсно багато талановитих юних баскетболістів, які мають потенціал стати зірками. Ми будемо продовжувати працювати, розвиватися. У нас багато планів, і є куди рухатися та рости. Необхідно ставити завдання, цілі та прагнути їх досягати.

Слід зазначити, що чоловіча збірна, до складу якої входили Богдан Бур, Максим Грищук, Богдан Маліч та Єгор Сушкін, під керівництвом Ярослава Ковальова, посіла четверте місце. Це повторює найкращий в історії результат чоловічих збірних України U-18 на чемпіонатах світу з баскетболу 3х3, якого досягли хлопці у 2022 році.