"Основна проблема українського футболу - це кваліфікація тренерів": син славнозвісного капітана Олімпіакоса активно розвиває Кривбас.

Інтерв'ю "Футбол 24" з Маріосом Александрісом, директором академії криворізького футбольного клубу Кривбас, який представляє Грецію.

На жаль, Кривий Ріг розташований у зоні конфлікту. Час від часу там чуються тривожні звуки. Війна точиться неподалік. Проте, незважаючи на складні обставини, в місті не зупиняються футбольні матчі.

Займатися юнацьким футболом у таких умовах вдвічі складніше. Батьки думають про безпеку власних дітей та шукають можливість вивезти їх у безпечніше місце. Попри це, минулого сезону дві команди криворіжців стали учасниками фіналу ДЮФЛ. Величезне досягнення для таких реалій.

Директором академії Кривбасу із літа 2024-го працює 31-річний грек Маріос Александріс. Його батько в 90-х був капітаном Олімпіакоса та вигравав титули у складі грецького гранда. Натомість в Александріса-молодшого у футболі не вийшло. Але він себе реалізовує у менеджерській ланці. Попри війну і всі виклики не побоявся приїхати до Кривого Рога та успішно проводить свою роботу.

Маріосе, яким чином з'явилася можливість працювати в Кривбасі?

Цей момент стався приблизно рік тому. Влітку 2024 року мені зателефонував генеральний директор клубу Володимир Баєнко. Зазвичай, отримуючи робочу пропозицію, ви маєте можливість обдумати її, зважити всі "за" та "проти". Перше, що спало мені на думку: "Я не можу поїхати в країну, де триває війна". Європейські медіа по-різному висвітлюють ситуацію в Україні, акцентуючи, що обставини дуже важкі і нормального життя немає. Проте, якщо ви живете тут, ви бачите зовсім інші реалії.

У Кривбаса - унікальний гендир: працював барменом, продавав "адідаси" і не забив Динамо у фіналі Кубка України

Після перших п'яти хвилин спілкування з Баєнком я усвідомив, що прагну стати частиною Кривбасу. Наші уявлення про футбол, філософські підходи та плани щодо реалізації проекту виявилися абсолютно ідентичними. Для мене, щоб ухвалити це рішення, вистачило лише кількох хвилин бесіди. Після цих п'яти хвилин у мене більше не виникало думок про війну.

Коли ви зустрічаєте людину із аналогічним менталітетом, то це розумієте швидко. Після цього по відео поговорив із президентом клубу Костянтином Караманцем, потім зустрілися особисто і це також був момент, коли я відчув ще більшу впевненість - наш проект буде успішним.

Які у вас були уявлення про український футбол до того, як ви прибули в Кривий Ріг?

Україна є потужною країною, що вирощує численних талановитих футболістів високого рівня. Історія українських клубів та гравців є надзвичайно багатою. Я слідкую за європейським футболом і маю уявлення про ситуацію в різних країнах. Що стосується українського футболу, то загальні відомості в мене були, але з усіма нюансами я ознайомився вже після переїзду до Кривого Рогу.

Яким чином ви оцінюєте рівень своєї безпеки в Кривому Розі?

- З часом звикаєш до всього. Звичайно, мені на початку роботи було важче, ніж зараз. Коли вперше чуєш тривогу, сирену, дрони, ракету - ти дуже стурбований. Через рік ми вже почуваємося спокійно. Працюємо у тих умовах, які є. Намагаємося зробити краще свою роботу.

Поділіться своїм досвідом роботи в клубі та зазначте, хто вас підтримує в цій справі.

- Вже з минулого року я займаю посаду керівника академії Кривбасу. У моїй команді працюють двоє греків і один вірменин (Александріс раніше очолював академію єреванського Пюніка, - прим. авт.). Один із членів команди відповідає за підготовку воротарів та їх тренувальні програми. Інший спеціалізується на фітнесі. А третій реалізує мою філософію в процесі тренувань.

- Що входить у ваші повноваження?

Я виконую обов'язки керівника академії: визначаю основні принципи та стратегічні напрямки, контролюю навчальні методи, залучаю нових фахівців, організую трансфери до академії та формую вікові групи. Це стосується як простих, так і складних завдань. Крім того, я розробляю тренувальні програми, які охоплюють всі вікові категорії.

Яким чином ви адаптували методологію після вступу в Кривбас?

Це була кардинальна зміна. Нам потрібно зосередитися на гравцях і вдосконалювати їх іншими підходами, ніж ті, що використовувалися раніше. Це зрозуміло, коли новий фахівець приходить до клубу і прагне впровадити нові методи, щоб покращити робочі процеси.

- Чи відповідаєте ви за методологію УФК Кривбас, який розташований у Дніпрі?

- УФК також мають дуже сильну академію. Є сильний зв'язок між нами. Але вони використовують свій стратегічний план, я не залучений до цього.

- Особисто у вас які цілі під час роботи в Кривбасі?

Передусім, академія – це не змагання чи швидкий забіг. Це не те, що можна завершити за кілька секунд. Це безперервний процес вдосконалення. Для мене особисто та для нашого клубу важливо бачити, як наші вихованці потрапляють до першої команди, юнацьких та молодіжних складів, а згодом – до національної збірної, а також у європейські клуби. Ми прагнемо створити майбутнє для цих дітей.

Ми - частина футбольного майбутнього України. Для нас не так важливо, що ми виграємо якийсь турнір, кубок чи гру. Через 10 років ніхто не згадає, що Кривбас U-14 виграв лігу. Навіть через рік ніхто не згадає, що ми вийшли у "фінал чотирьох" ДЮФЛ двома командами. Ціль - довгострокова. Всі будуть пам'ятати 5-6 гравців у збірній або в Європі. Це те, на чому ми фокусуємося. Ми намагаємося, щоб розвиток був достроковий. Цілі не на поверхні, а більш глибокі.

- Дитячий футбол у прифронтовому місті - наскільки це складно?

Якщо я, громадянин Греції, вже адаптувався до обставин, які тут існують, то що можна сказати про місцевих жителів? Я ніколи не переживав досвіду життя в умовах війни. Діти з батьками, які мешкають у Кривому Розі, деякі з них проживають разом із нами в готелі академії, і вони, безумовно, краще пристосувалися до життя в таких умовах. Хоч як це не звучить, але люди вчаться жити під час війни.

Є місця більш безпечні, але насправді ви не можете бути у повній безпеці в жодному куточку України. Ситуація може погіршитися будь-де та будь-коли. Я бажаю, щоб цей стан якнайшвидше закінчився, щоб більше не гинули невинні люди. Це виходить за межі футболу, і люди в усьому світі повинні розуміти ситуацію, що склалася тут.

У минулому році команда Кривбас виступила у фіналі ДЮФЛ з двома складами, які представляли гравці 2009 та 2010 року народження. Які фактори сприяли досягненню такого успіху?

- Починаючи лігу минулого сезону, не стояла ціль виграти чемпіонат або потрапити у "фінал чотирьох". Так само і в цьому сезоні. Ціллю був розвиток. Створити особистостей, елітних гравців, які змінять український футбол. Тому ви маєте розуміти, що дві вікові категорії у фіналі ДЮФЛ - це не досягнення. Якщо в цьому сезоні у нас не буде команди у фіналі, то Кривбас стане поганою академією? А якщо буде три, то ми станемо кращими? Неважливо, скільки груп потрапить у "фінал чотирьох". Цілі більш глобальні.

У минулому році ми здійснили значну реорганізацію в наших командах. Було впроваджено багато нововведень у тренувальних процесах. Це літо також стане періодом змін. У нас є час, і ми не ставимо перед дітьми завдання перемагати. Наша основна увага зосереджена лише на тренуваннях. Лише наполеглива робота може забезпечити успіх.

- Влітку академія Кривбасу втратила частину лідерів: Рябін, Батіст, Швець, Ждамиров. Як боротися із відходом провідних талантів?

Це явище має глобальний масштаб, і воно стосується не лише Кривого Рогу чи України. Учасники завжди прагнуть змінюватися та адаптувати своє оточення. Ми не є винятком. Ми зазнали втрат важливих гравців. Проте ми не є в'язницею. Ми не можемо утримувати когось проти його волі.

Талановитий футболіст з Кривбасу привернув увагу Бенфіки – молодий спортсмен вирушить на тестування в португальський клуб.

Перед тим, як відпустити гравців до інших клубів, наша академія докладала зусиль, щоб утримати їх і переконати залишитися. Кожен має право на свій вибір. Ми прагнемо, щоб у нас грали ті, хто хоче бути частиною нашої команди і вірить у наші цілі. Таким чином, ми можемо розвиватися разом.

Щодо тих спортсменів, яких ми втратили, можемо бути впевнені, що на їхнє місце прийдуть нові перспективні таланти. Ми знову сформуємо сильні команди, наповнені обдарованими гравцями. Якщо ви дотримуєтеся правильних тренувальних методів, успіх не забариться. Ми будемо підготовлювати нові кадри. Важливо усвідомлювати: якщо нашими гравцями цікавляться провідні клуби, це свідчить про те, що Кривбас виконує свою роботу на високому рівні.

Чи варто переглянути механізм трансферів, щоб запобігти тому, що фінансово спроможні команди забирають молодих обдарувань у менш забезпечених клубів?

- Ми не можемо заперечувати, що Динамо, Рух, Шахтар мають чудові академії, які доводять, що здійснюють на постійній основі дуже гарну роботу. Але якби тут не було війни, ми не знаємо, як би тоді склалася ситуація.

У всіх країнах є свої норми, що регулюють юнацький футбол. Наприклад, у моїй країні заборонено проводити безкоштовні трансфери гравців на будь-якому рівні. Клуб може підписати гравця лише в тому випадку, якщо він укладе професійний контракт і сплатить компенсацію за його виховання відповідно до правил ФІФА.

В Україні існує система, яка надає пріоритет більш впливовим та фінансово забезпеченим клубам. Гравці можуть вільно переходити між командами. Щоб утримати футболіста, клубу необхідно укласти з ним професійний контракт. Наявність такого контракту в професійній команді вважається вершиною кар'єри в Європі. Для багатьох гравців це є важливим досягненням. Проте в Україні це також слугує засобом для збереження гравців у складі клубів.

Ми укладаємо контракти лише з тими спортсменами, яких вважаємо перспективними для нашого клубу і здатними в майбутньому потрапити до основного складу. Таким чином, ми втрачаємо важливий аспект розвитку. Гравці повинні прагнути до професіоналізму і усвідомлювати, що клуб має віру в їхній потенціал.

Людям слід уважно ознайомитися з цими правилами. Якщо в українському футболі існує лише три провідні команди, то чому інші намагаються змагатися? Я чув, що деякі з команд ставлять на гру молодих футболістів та здійснюють трансфери з-за кордону. Але якщо ви втратили своїх головних талантів, то на чому ж ви плануєте зосередитися? Коли гравець йде з команди, ви маєте право на компенсацію. Це частина вашої роботи, над якою ви працювали протягом багатьох років. Саме так функціонує юнацький футбол в Європі.

- Як загалом оціните стан справ у юнацькому футболі України?

- Багато величезних талантів. Природні таланти повсюди. Українці не мають перейматись, що вони гірші за інших. Вони не мають соромитися, якщо їх будуть порівнювати з іспанцями, німцями, англійцями.

Основним викликом є якість підготовки тренерів. Це загальна проблема, що стосується всієї України. Рівень тренувань та методи навчання дітей футболу є критично важливими аспектами, які необхідно вдосконалити. Це базовий елемент, на якому Україні слід зосередити увагу. Навіть якщо у спортсмена є безсумнівний талант, відсутність результатів свідчить про необхідність ретельного аналізу існуючих проблем. Створивши ефективну систему, ви зможете краще управляти розвитком цього таланту. Важливо також розуміти, як тренери отримують ліцензії, які категорії існують та який рівень знань вони мають.

Яка основна складність переходу від юнацького до професійного футболу?

- Топові українські клуби контролюють найкращих талантів. Динамо та Шахтар беруть участь у європейських змаганнях, вони борються за перше місце у лізі. Молоді гравці отримують шанс у першій команді? Скільки молодих гравців можуть мати у першій команді в цих клубах? Якщо їх академічні групи мають не 10-20 топових талантів, а більше, то чи можуть усі з них грати за Динамо та Шахтар? Якщо уявити, що вони будуть розподілені між всіма клубами, то це більший шанс у цих хлопців грати, рости та розвиватися. Це можливість кожної команди виростити свій талант.

Проте ми не зможемо розвинути таланти, якщо не підвищимо кваліфікацію тренерів. Цілком логічно, що гравець може висловити бажання залишити клуб через низький рівень тренерського складу. Тому ці питання виникатимуть неминуче. Це процеси, які тісно пов'язані між собою. Для успішної реалізації потрібен чіткий план. Важливо визначити, які цілі ми ставимо перед юнацьким футболом.

- Наскільки велика проблема тренерів для юнацького футболу в Україні?

- У першу чергу, ви маєте змінити менталітет. Менталітет у футболі - це не так, що я працюю дві години на добу і все. Ви маєте зрозуміти, яку ціль перед собою ставите. Зрозуміти, у якій віковій категорії працюєте. Які методики застосовуєте для результату.

Все починається з освіти. Команди, такі як Барселона, ПСЖ та Арсенал, мають свої власні підходи до навчання. Проте це не означає, що ми повинні просто копіювати їхню методику. Футбол не є простим повторенням. Це вміння відчувати навколишнє середовище, зрозуміти, ким ти є та які можливості маєш. Спираючись на досвід інших академій, власні знання та аналітику, потрібно вибудувати власну систему. Україні необхідно сформувати свою футбольну ідентичність. Важливо чітко розуміти, що ми вчимо наших гравців і тренерів, і не забувати про наші корені.

УАФ вжила заходів для впровадження реформ у юнацькому футболі та заснування Ліги Майбутнього. Яка реальна користь від цих нововведень?

- Відбувся аналіз у юнацькому футболі. В УАФ дізнавалися думки академій, клубів та тренерів, щоб зробити гравців кращими та мудрішими. Я сказав "мудрішими", бо ми будемо отримувати досвід, який раніше не отримували. Це змінить рівень проведення матчів, рівень змагань. Тож я задоволений цими змінами. Те, що ми більше не будемо грати легкі матчі. Це тільки на краще. У кінці сезону проаналізуємо, наскільки успішними були ці зміни і що потрібно здійснити, щоб зробити лігу ще кращою. Всі клуби, які беруть участь у лізі, працюють у цьому напрямку.

- У чому відмінність системи підготовки в Україні та Греції?

- Греція повністю відрізняється від української структури. У нас також є змагання між юнацькими командами, але офіційні турніри відбуваються тільки між категоріями U-15, U-17 та U-19. Усі інші категорії беруть участь у приватних турнірах. Зазвичай щось на зразок міських турнірів або регіональних. У цьому є різниця між лігами. В Україні на рівні ДЮФЛ грає кожна вікова категорія, починаючи із 14 років, за винятком U-18, до 19-річних.

Грецька футбольна асоціація інвестує значні кошти у підготовку тренерів, що призводить до помітного прогресу в порівнянні з попередніми роками. У Греції є чимало обдарованих футболістів, однак багато з них втрачають свій потенціал на етапі 15-16 років.

Коли почалося покращення тренерів, з'явився план розвитку гравців, то з'явилися й результати. Можна побачити трансфери із Греції у провідні чемпіонати Європи за десятки мільйонів євро. Олімпіакос виграв Юнацьку Лігу УЄФА та Лігу конференцій із п'ятьма власними вихованцями. Збірна Греції має немало гравців у віці 20-21 років.

"Яремчука помітив лише з відстані": півзахисник Олімпіакоса, маючи український паспорт, прагне приєднатися до національної збірної, але клуб має інші наміри.

- Олімпіакос виграв Юнацьку Лігу УЄФА. Це стало поштовхом для розвитку юнацького футболу в Греції?

Це плоди зусиль, вкладених у попередні роки, і можливість для наступного розвитку. Молоді таланти почали частіше з'являтися в основних складах команд Греції. Наприклад, Олімпіакос продав 17-річного гравця за 35 мільйонів євро клубу Брайтон. Це лише початок, попереду ще багато трансферів. Всі команди прагнуть рухатися в цьому напрямку. У минулому сезоні Олімпіакос досяг чвертьфіналу Юнацької Ліги УЄФА, всього через рік після тріумфу в цих змаганнях. І це не випадковість, а результат систематичної роботи.

У складі Олімпіакоса грають двоє українських футболістів - Костянтинос Пліш і Юрій Фарбей. Чи знайомі ви з ними?

Я співпрацював із Фарбеєм. Плішу знаю, проте не мав можливості бути його тренером. Обидва вони - талановиті, відмінні гравці та приємні люди. Під час нашої весняної поїздки на турнір у Грецію з Кривбасом, вони регулярно відвідували наші матчі та підтримували нас.

Головний тренер Кривбасу, Патрік ван Леувен, має значний досвід роботи в юнацькому футболі: він обіймав посаду методиста у Фейєнорді та керував юнацькою академією Шахтаря. Чи сприяє це вашій роботі?

Безумовно, ми підтримуємо активний діалог. Він є видатним фахівцем з великим досвідом успішної діяльності. Запрошення ван Леувена також свідчить про стратегічне мислення клубу. Кривбас приділяє велику увагу юнацькому та молодіжному футболу, обираючи тренера, який вміє працювати з молодими талантами. Патрік активно залучає молодих гравців, знає, як їх надихнути та підготувати до переходу в основну команду. Якщо тренер дорослої команди не цікавиться юними командами, тоді всі зусилля, вкладені в академію, втрачають сенс.

Ваш батько, Алексіс Александріс, провів дев'ять років у складі Олімпіакоса. Чи можна його вважати іконою цього клубу з Пірея?

Протягом семи років він обіймав посаду капітана команди, яка здобула сім чемпіонських титулів. Це вражаюча історія клубу. Наразі його батько займає посаду в організації Олімпіакоса.

- Чому у вас не склалася кар'єра футболіста?

Я став футболістом у віці 18 років. Не буду згадувати про травми, проте у мене був талант, який я не зміг повністю реалізувати через недостатню працю. Я не мав менталітету професіонала, який вимагає постійних зусиль і самовіддачі. Зрештою, я усвідомив, що це не мій шлях і що я не досягаю того рівня, якого прагнув. Тож у 23 роки я вирішив піти вчитися на спортивного менеджера в Англії, отримав ліцензії та розпочав свою тренерську діяльність. Це стало найкращим рішенням у моєму житті - закінчити кар'єру футболіста у 23 роки. Я справді люблю те, чим займаюся зараз.

Чи маєте ви прагнення стати тренером у професійному футболі?

Якби ви звернулися до мене п'ять років тому, коли я тренував в академії Олімпіакоса, і запитали, чи можу я колись працювати в Кривбасі, я б здивовано відповів, що це просто не може статися. Життя та футбол сповнені несподіванок.

Я прагну зростати як особистість і спеціаліст. Переконаний, що в певний момент мій шлях приведе мене до професійного футболу. Мені приносить задоволення те, чим я займаюся в Кривбасі, проте я вірю, що немає меж для амбіцій.