Олімпійське виключення Росії триває.
Світовий спорт став чистішим без "великої держави"
Чергові зимові Олімпійські ігри стартують в Італії 6 лютого. Вони - вже п'яті за неучастю в них росіян під їхнім національним прапором. Востаннє гімн РФ лунав рівно десять років тому, в Ріо-де-Жанейро на літній Олімпіаді. На зимових Олімпійських іграх росіяни своєю командою брали участь ще раніше - у 2014-му в Сочі.
Проте варто нагадати, що погнали їх не через війну в Україні, а з причини масштабного вживання допінгу. Довело це розслідування ARD і ВАДА (Всесвітнє антидопінгове агентство), а канадський юрист Річард Макларен у своїй доповіді для ВАДА підтвердив, що тисячі спортсменів РФ із літніх, зимових і паралімпійських видів спорту безпосередньо були задіяні в історії з допінгом.
"О, спорте, - ти - міф!"
Такі скандали трапляються досить часто, але зазвичай між спортсменами, тренерами та лікарями. Щодо російських атлетів на Олімпіаді в Сочі-2014, було підтверджено, що функціонувала державна система підміни допінгових проб. Міністерство спорту Росії координувало ці дії, РУСАДА (російське представництво ВАДА) забезпечувала їх прикриття, а ФСБ займалася технічними аспектами: вночі вони замінювали забруднені зразки сечі спортсменів на чисті. Усе це робилося для того, щоб задовольнити Путіна, адже основною метою було "досягнення перемоги в медальному заліку будь-якою ціною". В результаті, це призвело до дискваліфікації багатьох атлетів, анулювання нагород та фактичного вигнання зі світового спорту цілих двох поколінь російських спортсменів.
Насправді це історія не тільки про державний допінг, а й про потурання Росії з боку МОК. Бо право на проведення Олімпіади 2014 року було надано Сочі в липні 2007-го. Але його не затвердили після збройної агресії РФ проти Грузії у 2008-му. А 2010 року Росії було надано право на проведення чемпіонату світу з футболу (у 2018-му). І так само його не відібрали у 2014 році - після початку російської війни в Україні. І тільки лютий 2022-го став приводом для повномасштабного відсторонення Росії від Олімпійських ігор. Сама така "нейтральність" із боку МОК і сприяла подальшій легітимізації тези про спорт поза політикою (читай: війни).
Ба більше, Росію увесь час, попри все, намагаються узаконити, гібридним допуском її "нейтральних" спортсменів на міжнародні турніри, включно з Олімпіадою. І хоча до Мілану їх вирушить усього 13 (найнижча кількість, починаючи з 1908 року), лише сам факт їхньої присутності спонукає перефразувати відомий олімпійський принцип "О, спорте, - ти - міф!"
Олімпійські напади на Мілан та Париж
Найцікавіший аспект цієї ситуації полягає в тому, що Росія насправді надзвичайно переживає через Олімпійські ігри, але має на це свій власний погляд. Міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні за два дні до початку нинішніх змагань повідомив про кібератаки на олімпійські ресурси, а також на сайти деяких міністерств та готелів у Мілані та Кортіна-д'Ампеццо, де також проходитимуть події. Таяні зазначив, що спроби зламу "здійснювалися з території Росії". Відповідальність за ці дії взяла на себе група хакерів Noname057, пов'язана з Росією. "Проукраїнська позиція уряду Італії призводить до того, що підтримка українських терористів підлягає нашій відповідь у вигляді DDoS-атак", - наводить AFP заяву, опубліковану в телеграм-каналі, що має зв'язок із цією групою. А Міжнародний олімпійський комітет залишається мовчазним.
Однак російська кібератака на Олімпійські ігри в Мілані не може зрівнятися з тією, що мала місце під час Олімпіади в Парижі. У 2024 році, як і перед попередніми змаганнями, так і під час самих ігор, російські медіа активно поширювали інформацію про можливі теракти, хаос, загрозу повторення подій "другого Батаклану" (терористичний акт 2015 року), колапс транспортної системи, зрив церемонії відкриття, недостатню підготовленість об'єктів, а також паніку серед керівництва Парижа через посилення заходів безпеки. Саму Олімпіаду російські ЗМІ описували як "антихристиянську" та "дегенеративну", акцентуючи увагу на катастрофічних боргах, "безглуздих витратах", невдоволенні парижан, підготовці терактів, а також на "схованках зі зброєю", виявлених у парижських катакомбах.
Про величину російської кібератаки на олімпійський Париж свідчить твіт, у якому зазначається, що напередодні Ігор служби безпеки, мовляв, не провели перевірки підвалів міста. Цей допис отримав понад пів мільйона переглядів. Крім того, до одного з твітів додали так звану "карту злочинності", яка нібито була випущена паризькою поліцією.
Це була зовсім інша стратегія атаки. На противагу Олімпійським іграм у Парижі, було організовано "Спортивні ігри країн БРІКС" у Казані. Російські ЗМІ представляли цей захід як "найзначнішу спортивну подію на планеті", щоденно публікуючи близько ста матеріалів, пов'язаних із ним. На 1 червня 2024 року, згідно з інформацією, яку поширювала Москва, участь у заході підтвердили представники 97 країн, проте насправді їх виявилося лише 28. Щоб замаскувати цю невдачу, до списку учасників додали Абхазію, яка не лише не є членом БРІКС, але й не визнається міжнародною спільнотою як незалежна країна.
Близько чверті атлетів представляли Росію та Білорусь. Китай надіслав понад сотню спортсменів, але серед них немає жодного, хто мав би згодом стартувати в Парижі. У підсумку дійшло до смішного. У "змаганнях" з артистичного (раніше синхронного) плавання одразу дві золоті медалі завоював росіянин Олександр Мальцев, адже суперників у нього не було.
Однак Путіну виявилося недостатньо "Ігор БРІКС", які відбулися напередодні Олімпіади в Парижі. Тому він віддав наказ організувати Всесвітні ігри дружби восени 2024 року, відразу після них. Це ініціювало жорстку реакцію з боку МОК, який повідомив, що участь у цих змаганнях буде трактуватися як порушення рішення про заборону проведення міжнародних спортивних подій у Росії через військовий конфлікт в Україні.
Зрештою Москва відкотила назад: спочатку заявила про перенесення "Ігор дружби" на 2025 рік, а потім взагалі указом Путіна відтермінувала "до особливого рішення". Усі наявні на сьогодні альтернативні "ігри", які ініціювала Росія, так і не увійшли до календаря міжнародних змагань, їх не визнають ані МОК, ані світові федерації з різних видів спорту.
Інфантіно занадто інфантильний
Те, що деякі особи все ще відчувають ностальгію за Росією, підтверджує нещодавня заява президента ФІФА Джанні Інфантіно. Він висловив думку про необхідність зняття обмежень з російських футбольних команд: "Ми, безумовно, повинні це зробити. Ця заборона не принесла жодних позитивних результатів, навпаки, вона лише поглибила розчарування і ненависть. ФІФА повинна переглянути свої правила та внести в статут положення, яке забороняє дискримінацію країн у футболі з політичних причин".
Реакція на цю заяву в Україні, починаючи з голови МЗС Сибіги і закінчуючи платформою "Миротворець", цілком зрозуміла. Проте особливо цікаво спостерігати за відповіддю міжнародної спільноти. Європейський комісар із питань спорту Глен Мікалеф підкреслив: "Спорт не існує в ізоляції. Він відображає нашу сутність і те, за що ми боремося. Дозволити агресорам повернутися до міжнародного футболу, ніби нічого не сталося, означає нехтувати реальними загрозами для безпеки та глибоким болем, викликаним війною".
Навіть якщо б збірна Росії або її клуби дійсно мали вагоме місце у світовому футболі, і його шанувальники відчували б брак "акінфєєвих" на стадіонах, реальність така, що цього не відбувається. Росія займає маргінальне місце на футбольній карті світу. Тож чому ж Інфантіно так переживає через їхню відсутність? Однак проблема полягає в тому, що вирішувати це питання доведеться не йому безпосередньо, а членам виконкому ФІФА, які можуть проголосувати (якщо справа дійде до голосування). Комітет ФІФА вже висловився категорично проти такої можливості.
Навіть якщо на мить уявити, що голосування відбудеться на користь Росії, виникає ключове питання: "З ким же грати російським командам?" Це не означає, що європейські команди виявлять бажання змагатися з ними. Причини не лише в емоціях, але й у практичних питаннях: від візових вимог до фінансових обмежень, які ускладнюють для Росії можливість покривати витрати на перельоти та проживання. Отже, висновок очевидний: повернення російських команд до міжнародного футболу без скасування санкцій є неможливим.
Існує й інша проблема. Якщо в єврокубках, Лізі націй або змаганнях на світовій та європейській арені більшість країн відмовиться змагатися з командами з Росії (що, ймовірно, і відбудеться), ці футбольні турніри можуть перетворитися на непередбачуване шоу з численними технічними поразками через неявку команд, зривами матчів і, як результат, втратою спонсорів, які зробили ФІФА такою впливовою. Чи не здається Інфантіно занадто наївним, щоб усвідомити, які ризики це несе не лише для репутації, а й для фінансів? Так само, як і керівництво МОК, яке іноді робить подібні заяви.
Світовий спорт уже протягом десяти років обходиться без "великої держави", і це не призвело до жодних серйозних проблем. Навпаки, він став значно чистішим, позбувшись впливу "сочинських майстрів" маніпуляцій з допінгом.
