Пішов з життя видатний литовський тренер з футболу та колишній гравець ФК Шахтар.
У Вільнюсі, 12 січня, на 82-му році життя пішов з життя видатний литовський футбольний тренер і гравець Беньямінас Зелькявічюс.
Беньямінас Зелькявічюс з'явився на світ 6 лютого 1944 року в Каунасі. У 1961 році він розпочав свою професійну кар'єру у футболі, виступаючи за місцеву команду "Банґа". Зелькявічюс досяг значних успіхів як на полі, так і на тренерській посаді. Він грав на позиції нападника у "Жальгірісі" з Вільнюса впродовж 1963-1973 років, де в офіційних матчах відзначився 50 голами у 331 поєдинку. Невелика перерва у його виступах за головну команду Литви була зумовлена переходом до донецького "Шахтаря" у 1968 році, де у вищій лізі чемпіонату СРСР він провів 19 матчів, забивши 3 голи.
"Коли я приєднався до "Шахтаря", я дуже старанно тренувався, - поділився спогадами Зелькявічюс. - Згадую, як під час зборів у Сочі всі виходили на ранкову руханку о восьмій, а я вже о сьомій був на пляжі, займаючись самостійно протягом години. Я був вражений, що всього за три місяці мені вдалося суттєво покращити свою фізичну підготовку і стати набагато швидшим".
Зелькявічюса двічі визнавали найкращим футболістом Литви у 1972 та 1973 роках.
Після завершення своєї гравецької кар'єри у 1973 році через конфлікт з тренером у віці 28 років, Зелькявічюс у 1977 році взяв на себе керівництво "Жальґірісом". Він тренував команду з незначними перервами до 1996 року. Коли 32-річний спеціаліст приєднався до колективу, той займав 17-те місце у другій лізі, але вже через десять років він зумів вивести команду на бронзовий подіум чемпіонату СРСР.
У другій половині 80-х років під керівництвом Зелькявічюса сформувалося видатне покоління футболістів, серед яких двоє - Норбековас і Яноніс - стали олімпійськими чемпіонами у складі збірної СРСР на Олімпіаді в Сеулі 1988 року. В'ячеславас Сукрістовас також здобув срібну медаль на Чемпіонаті Європи 1988 року. Роком раніше студентська збірна СРСР, що складалася виключно з гравців "Жальґіріса", здобула перемогу на Всесвітній універсіаді. Зелькявічюс відзначався суворою дисципліною, що стало причиною його відставки після того, як "Жальґіріс" досягнув вищої ліги чемпіонату СРСР у 1983 році. Проте після падіння команди на 15-те місце тренер знову повернувся до керівництва.
У періоди 1990-1991, 1995-1997 та 2000-2003 років Зелькявічюс був головним тренером національної збірної Литви.
З 2015 року Беньямінас був головою Ради футбольних тренерів Литви. У 2020-му учасники конференції Литовської федерації футболу одноголосно проголосували за присвоєння Беньямінасу Зелькявічюсу звання Почесного президента організації.
У 2024 році Беньямінас Зелькявічюс отримав Лицарський хрест Ордена Великого князя Литовського Ґедимінаса за видатні досягнення в спорті та управлінні, а також за його значний внесок у розвиток литовського футболу.
Цілком ймовірно, що є певний символізм у тому, що легендарний Зелькявічюс пішов з життя напередодні важливого для всіх литовців свята - 13 січня, коли країна вшановує День захисників Свободи. Цього дня в 1991 році тисячі мешканців Вільнюса встали на захист стратегічних об'єктів від радянських військ. Тоді загинули 14 захисників, а сотні отримали поранення.
Зелькявічюс був справжнім патріотом Литви. "Я вважаю, що патріотичний підйом у Литві почався на стадіоні 'Жальґіріс', коли наша команда брала участь у матчах чемпіонату СРСР, - зазначив Беньямінас рік тому у своїй розмові з виданням 15min.lt, відзначаючи своє 80-річчя. - Наші перемоги надихнули футбольних фанатів підняти перші литовські прапори на трибунах та вийти з ними на вулиці. На стадіоні лунали литовські пісні. Як тренера, мене постійно викликали на бесіди. Перший секретар вільнюського міського осередку комуністичної партії Вітаутас Сакалаускас запрошував мене і пред'являв претензії щодо того, чому я не зміг організувати публіку на стадіоні".
