Прогрес за рік. Чому Ярмолюк стане двигуном майбутніх досягнень української збірної.


Поки український футбол перебуває в режимі відпочинку, а ми підводимо підсумки року 2024, що минає, видатні таланти, які є гордістю Івана Котляревського та Григорія Сковороди, невпинно прокладають свій шлях до успіху. Деякі з них заслуговують на особливу увагу.

Чемпіон присвячує цей матеріал футболісту, який привернув увагу не лише в своїй країні, але й на батьківщині футболу. У цьому матеріалі ми розглянемо, чому час хавбека Брентфорда Єгора Ярмолюка настав.

Молодіжна збірна України останній рік може занести собі в актив. Колектив іспанця Унаї Мельгоси впевнено вийшов на Євро-2025, а також доводила свої вміння та потенціал у іграх із провідними суперниками в своїй віковій категорії. І, враховуючи дуже непоганий підбір виконавців під боком в іспанця, дивуватися гарним результатам не варто. Руслан Нещерет, Арсеній Батагов, Ілля Крупський, Ігор Краснопір, Максим Хлань, Олександр Яцик, Ілля Квасниця - це тільки найвідоміші прізвища тих, хто грав із Єгором нога об ногу. Донедавна до команди U-21 належав і 20-річний Ярмолюк. Однак на фоні перелічених партнерів та інших футболістів Єгор виділявся не тільки клубною пропискою.

У складі команди Мендоси кількість легіонерів, які виступають у лігах, сильніших за УПЛ, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Окрім самого Ярмолюка, до них належать Батагов з турецького Трабзонспора та, з певною натяжкою, Хлань, Царенко й В'юнник, які грають у польській Екстракласі. Проте всі вони явно не мають можливостей для розвитку на тлі своїх одноклубників, які виступають у найпрестижнішому чемпіонаті Європи та світу загалом. Тому осіннє "переведення" Ярмолюка до складу національної збірної стало не лише логічним кроком, а й назріло набагато раніше.

У липні 2022 року англійський клуб Брентфорд придбав Ярмолюка за суму в 1,5 мільйона євро, але цей трансфер майже не привернув уваги в межах АПЛ. Як і прогнозувалося, Єгор виявився в резервному складі скромного клубу, який не можна вважати грандом навіть у найкращій лізі. Навіть можливість потрапити до заявки основної команди "бджіл" стала для Ярмолюка значимою подією.

Було очевидно, що українець не є генієм із неймовірними природними здібностями, готовим миттєво вразити всіх у АПЛ. Проте в історії Єгора терпіння, поєднане із завзяттям, почало приносити результати. Перші хвилини гри у важливих матчах найвідомішої Прем'єр-ліги принесли йому перші позитивні відгуки від британської преси, схвальні коментарі від тренера, а також постійне зростання його ринкової вартості. Останнє є надзвичайно важливим фактором у умовах жорсткої конкуренції в професійному футболі. Ярмолюк безперервно збільшує свою вартість з моменту переїзду на Туманний Альбіон, і за 2,5 роки його ціна зросла більш ніж у 12(!) разів. Наразі Єгор має в своєму активі 46 матчів за основну команду Брентфорда, а його найбільше досягнення - це 4 поспіль виходи в стартовому складі "бджіл", 3 з яких були в іграх АПЛ.

Виклик Ярмолюка до основної збірної країни співпав з виникненням несподіваних труднощів у "синьо-жовтих" в центрі поля. Ситуація з Тарасом Степаненком в опорній зоні заслуговує окремого обговорення, але нас більше цікавить позиція, де Єгор зможе принести користь своїй країні вже в найближчій перспективі.

Під час Євро-2020, яке було перенесено на рік через пандемію, здібності Руслана Малиновського та Олександра Зінченка не викликали жодних сумнівів. Більше того, здавалося, що ці зірки з команд, що змагаються в провідних європейських лігах, "забронювали" собі місця в середній лінії на довгі роки. Однак обидва гравці продемонстрували слабкий виступ на відборі до ЧС-2022, а в кваліфікації до Євро-2024 їхня гра була ще менш впевненими. Таким чином, поступово виникла несподівана проблема з формуванням найсильнішого складу для збірної України, адже конкуренція в середній лінії стала не такою вже й сильною. Пошуки оптимальних варіантів тривають, і ставка на Миколу Шапаренка та Георгія Судакова поки що приносить лише часткові результати. Тож не дивно, що рішення, яке визначає ефективність переходу від оборони до атаки та успіхи біля воріт суперників, для Реброва залишається актуальним питанням.

У цій ситуації виникла нагальна потреба використовувати півзахисника Брентфорда як реальну, а не абстрактну бойову одиницю у центрі поля. Хоча Ярмолюк не зіграв у осінніх матчах Ліги націй за головну команду країни, його "колега" з молодіжної збірної Олексій Сич отримав таку можливість. Тим часом, ситуація "синьо-жовтої" команди в центрі поля навряд чи покращилася.

Як і раніше, Україні не вистачає не лише креативних підходів у передачах м'яча до центрфорвардів та вінгерів, але й відважних задумів щодо завершення атак із участю центральних хавбеків. Ярмолюк має можливість покращити результати збірної в кожному з цих аспектів гри вже наступного року.

Related posts