Рауль ЛОСАНО: "Захистити свою країну, будь то з м'ячем у руках чи в окопі, є нашим священним обов'язком".

Культовий аргентинський наставник збірної України з волейболу дав велике інтерв'ю Sport.ua

Чоловіча національна збірна України справила враження своїм дебютом у Лізі націй — найпрестижнішому комерційному турнірі з волейболу на рівні збірних у світі. Хоча багатьом експертам здавалося, що команда боротиметься за виживання, вона змогла виграти п'ять з восьми матчів. Після двох третин групового етапу наша команда займає шосте місце серед 18 найкращих на планеті. Вихід до Фіналу восьми виглядає цілком ймовірним.

Звісно, це досягнення стало результатом злагодженої роботи багатьох людей. Проте, безсумнівно, значний внесок у підвищення рівня гри збірної України зробив досвідчений аргентинський тренер Рауль Лосано. Після того як він очолив команду торік, попри те, що дев’ять гравців відмовилися грати, йому вдалося зібрати склад, який вперше в історії приніс Україні перемогу в Золотій Євролізі. Це було приємним сюрпризом. Але те, що ми переживаємо сьогодні, викликає ще більше враження.

Таких інтерв'ю Рауль українським ЗМІ ще не давав. Лосано відверто розповів Sport.ua про принципи створення команди, поділився баченням на ситуацію з Плотницьким, розповів про комунікацію з керівником Федерації волейболу Михайлом Мельником і як аргентинець відповів на сакральне запитання: Марадона чи Мессі?

Читайте — відкривайте для себе безліч нових знань.

- Пане Лосано, нині вся Україна вражена виступом команди в перших два тижні Ліги націй. Для людей такий виступ - велика несподіванка. Зізнайтеся, ви очікували, що збірна України здатна на такі результати? На чому ґрунтується ваша впевненість?

Я мав велику впевненість у нашій українській команді. Був переконаний, що ми здатні демонструвати відмінну гру. Мені здається, що не тільки українці захоплюються виступами нашої команди. Чимало досвідчених тренерів висловлювали мені аналогічні думки. На чому базується моя впевненість? Ми проводили тренування як команда на високому рівні. Усі гравці вклали чимало зусиль у виправлення своїх технічних недоліків.

Коли було оголошено склад команди, найбільше турбувало питання, чи вдасться вам згуртувати цих гравців після всіх подій минулих років в одне ціле. Наскільки це було важко?

- Наше пріоритетне завдання -- щоб кожен допоміг команді. Як головний тренер, я завжди шукаю рішення, щоб допомогти команді, а потім думаю про кожного гравця. Чи було важко? Коли гравці відкладають свої сімейні зустрічі, відпустки та подорожують п'ять місяців без перерви... І при цьому вони не в поганому настрої! Все це означає: національна команда важлива для них. Дуже важлива. Я маю привітати кожного з гравців та подякувати їхнім дружинам і дітям за їхні зусилля і терпіння.

Ще до приходу тренера Уґіса Крастіньша збірна України зазнавала поразок у чвертьфіналах чемпіонатів Європи та світу від команд Сербії та Словенії, склалося враження, що гравці не повністю вірять у свої можливості. Наразі команда демонструє гру, наче є постійним учасником Ліги націй. Жодних комплексів не відчувається. Як вам вдалося так швидко трансформувати психологію наших волейболістів?

Я не можу погодитися з цим аргументом. Можливо, причина полягає в тому, що Сербія та Словенія демонстрували кращі результати у волейболі на європейських та світових турнірах? Чому ми акцентуємо увагу на психологічному аспекті, нехтуючи командною грою? Важко або навіть неможливо відчувати "впевненість" і при цьому програвати в атаці. Як нам вдалося так швидко трансформувати свідомість наших волейболістів? Завдяки усуненню технічних недоліків, вдосконаленню тактичних стратегій та злагодженій командній грі. Психологічний настрій покращується завдяки здобутим перемогам у матчах. А щоб досягти успіху, нам потрібно перевершити наших суперників.

Люди, які не мають відношення до волейболу, але цікавляться спортом, досі здивовані відсутністю Олега Плотницького в команді. Ви спілкувалися з ним минулого року, коли тільки почали керувати командою, а також цього року, ще до його оголошення про завершення кар'єри у збірній та після цієї заяви. Чи доводилося вам зустрічатися особисто під час Фіналу чотирьох Ліги чемпіонів?

- У мене є філософія роботи: як головний тренер, завжди запрошую 40-45 гравців щосезону. Будь-хто, хто хоче приєднатися до національної збірної, буде вітатися. Будь-кому, хто має проблему, буде надана моя контактна інформація, і я спробую вирішити її в межах своїх можливостей. Ті, хто не може (з будь-якої причини) або не хоче, мають повне право це зробити. І це нормально. Ситуація українських гравців ще складніша: вже три роки триває повномасшабне вторгнення. Захищати свою Батьківщину волейбольним м'ячем чи в окопі - це обов'язок. Я не розмовляв з Олегом Плотницьким. Я читав його заяву про те, що він оголошує про завершення кар'єри в з національній команді. Минулого сезону я розмовляв з його тренером у "Перуджі". Він попросив мене поговорити з Олегом після плей-оф, але його заява про завершення кар'єри була дуже прямою. Я поважаю його рішення. Я хотів би колись поговорити з ним про це. Не для того, щоб переконати його, а просто щоб чітко зрозуміти суть питання.

Чи має вплив Президент Федерації волейболу України Михайло Мельник на ваші рішення щодо набору гравців у команду? Як організована ваша комунікація з керівником ФВУ?

Михайло Мельник ніяким чином не впливає на мої рішення щодо вибору гравців для команди. Я підтримую постійний зв'язок з керівництвом ФВУ, і в нас є спільне бачення щодо майбутнього, а також повне взаєморозуміння. Всі питання розглядаються швидко та конструктивно. Щодо складу команди, я регулярно слідкую за лігами, в яких грають українські гравці, переглядаю численні матчі та аналізую статистику кожного спортсмена разом із моїм асистентом Аґустіном Брішіолі. Після цього ми формуємо склад команди і надсилаємо запрошення.

Ви прийняли збірну України в найважчі часи для нашої держави, коли ми боремося за своє виживання. Чи не лякала вас перспектива працювати з національною командою, яка перебуває у стані війни? Перш ніж погодитися на цю пропозицію, ви довго розмірковували над цим, чи зверталися до ФВУ та спонсорів за якимись гарантіями?

Це було моє усвідомлене рішення. Я ухвалив його саме тому, що ставлюся до України як до нації, яка бореться за своє існування, з великою повагою. Ми не маємо права залишатися байдужими до несправедливості. Підтримувати Україну — це те, що кожен з нас (особливо підкреслено Лосано - авт.) має робити. В моєму випадку, підтримка полягає в підготовці групи спортсменів, і для мене це дійсно честь. Виконувати цю місію зараз — велика відповідальність. На міжнародній арені той факт, що на країну було здійснено напад, а її збірна демонструє чудові результати, змушує багатьох задуматися. Важливо, щоб суспільство пам’ятало про Україну та її боротьбу за виживання.

Я не боявся працювати з національною збірною України. Адже ми не тренуємося в окопі. Ми тренуємося в Польщі. Чого б мені боятися? Я недовго про це думав. Мені сподобався цей виклик. Команда здавалася хорошою і я не шукав гарантій від Федерації волейболу. Я розмовляв зі спонсорами, які вкладають величезні кошти та зусилля. Я маю подякувати панові Олександру Герезі за гроші, які він вкладає, а також Федерації волейболу України та Міністерству молоді і спорту. Моя найглибша вдячність за зусилля, яких вони докладають, щоб ми могли тренуватися та грати так багато матчів.

В медіа з'явилася інформація, що для того, щоб задовольнити ваші сподівання, керівництво Федерації волейболу Польщі колись взяло кредит на модернізацію тренувального центру. Які саме сподівання у вас виникли щодо співпраці зі збірною України?

Дійсно, у 2005 році Польська федерація волейболу доклала значних зусиль для поліпшення умов тренувань національної команди. У центрі "Спала" не було достатньо обладнаного спортзалу для спортсменів такого високого рівня. Сьогодні, через 20 років, кожен клуб і стадіон має відповідні зали для підготовки національної збірної. В Україні ж ситуація виглядає по-іншому. Підкреслю, що для мене велика честь працювати з національною командою України в цей непростий час.

- Чи було вам щось відомо про Україну і наш волейбол, крім того, що тут війна і в нас є Плотницький до того, як ви взялися тренувати нашу команду? У вас були знайомі з України?

Я був знайомий з національною командою на міжнародних турнірах. Крім того, "Кажани" виступають у польській лізі. Мені відомо, що в Україні були видатні волейболісти, які вирішили змінити своє громадянство... Тепер сподіваюся, що жоден з них більше не зробить цього кроку.

Одним із суттєвих викликів для вас стало становище команди, з якою ви розпочали свою діяльність. Признайтеся: які емоції вас охопили, коли ви з'ясували, що дев'ять ключових волейболістів вирішили не виступати за національну збірну? Чи не з'явилося у вас бажання відмовитися від цієї ситуації?

Ще один виклик у складній ситуації. Тоді мені було важко зрозуміти, чому одночасно дев'ять гравців стикалися з сімейними труднощами, проблемами зі здоров'ям, потребою у відпочинку чи відчуттям безнадійності. Сьогодні, я вважаю, завдяки професійній організації, гравці прагнуть бути частиною національної збірної. Я мав можливість обговорити це з президентом Федерації, віце-президентом та представниками компанії "Епіцентр", які є нашими спонсорами. Вони зараз вживають значних зусиль, щоб забезпечити команду всім необхідним. Я щиро вдячний їм за це.

Сьогодні очевидно, що ви налагодили гармонійні стосунки з усіма гравцями волейбольної команди, зокрема з тими, хто минулого року відкрито висловлював свою незгоду з вашим призначенням. Чи мали ви можливість обговорити це питання з хлопцями?

Я завжди прагну спілкуватися та зрозуміти кожну людину. Кожен з нас унікальний і стикається з різними обставинами. Все, про що ми говоримо, залишається між нами. Я ніколи не розкрию зміст наших особистих бесід. Це правило, якого я дотримуюся завжди, і не планую його порушувати.

- Можете окреслити основні принципи, за якими ви формуєте команду? Яким критеріям, крім вміння грати у волейбол, має відповідати гравець?

Основні принципи формування команди нечисленні, проте їх реалізація може бути складною. У моєму підході до тренерства кожен має можливість для самовдосконалення, і це є обов'язковою умовою. Від технічних навичок до фізичної підготовки, харчування і психологічного аспекту – все підлягає покращенню. Саме тому наші тренування є суворими, інтенсивними та тривалими. Перший принцип – постійне вдосконалення, без виправдань за невдачі. Помилки слугують можливостями для навчання і росту. Ніхто не стає видатним гравцем, не переживши труднощі на шляху до майстерності. У підсумку, грати будуть ті, хто найкраще тренується, адже команда відображає якість своїх тренувань. Другий принцип – це здолання викликів: зміни часового поясу та тривалі подорожі економ-класом для високих гравців можуть бути не зовсім комфортними, але ніхто не висловлює скарги під час тренувального процесу. Ми маємо навчитись долати ці труднощі. Третій аспект: гравці національної збірної повинні продовжувати навчання навіть під час змагань. Це стосується не лише команд високого рівня, а всіх без винятку.

- Що для вас краще - команда-зірка чи команда зірок?

- Пріоритетом завжди має бути КОМАНДА. Кожна гарна команда складається з чудових гравців. Відмінні гравці є важливими для побудови гарної команди. У командних видах спорту тренери не використовують терміну "зірковий гравець". Ми визначаємо найкращих гравців сезону за їхньою грою в команді. "Зірками" можуть бути співаки або актори, які виконують індивідуальні дії.

Напередодні початку нинішньої Ліги націй ви отримали почесну нагороду від Польської національної федерації, і тепер ваше ім’я прикрашає Алею зірок. Ви зробили значний внесок у розвиток польського волейболу, зокрема, вивівши збірну до фіналу чемпіонату світу 2006 року. Для нас, українців, які слідкують за волейболом, особливо запам’ятався один матч з того турніру — коли польська команда здобула перемогу над Росією в груповому етапі, відстаючи за сетами 0:2. Без тієї перемоги Польща не змогла б потрапити до півфіналу. Всі, хто був причетний, вважають, що це була переважно тренерська заслуга. Чи можете ви пригадати той матч? Чи має він для вас особливе значення?

Для мене велика честь бути визнаним Польською федерацією волейболу. Я маю особливі зв’язки з польським народом, адже завжди відчував тепло та підтримку з боку місцевих волейбольних уболівальників. Це почуття виходить за межі професійних стосунків. Я безмежно вдячний Польщі за все. Чемпіонат світу 2006 року залишив незабутні спогади, зокрема матч проти Росії, який став знаковою перемогою. Кожен успіх — це результат спільних зусиль команди. Ми всі внесли свій вклад, і саме мужність команди дозволяє досягати таких висот. Особливо зворушливим моментом на нещодавній церемонії нагородження стала данина пам'яті Ареку Ґоласу — 24-річному гравцеві збірної Польщі, який трагічно загинув в автомобільній аварії у вересні 2005 року. Цей момент досі викликає в мене сильні емоції.

Відомо, що на початку вашої роботи зі збірною Польщі ви змушені були усунути з команди трьох провідних волейболістів, які були у нетверезому стані. Паралельно з цим, схожу стратегію впроваджував наш футбольний геній Олег Блохін, коли починав роботу з національною командою України. Чи стикалися ви з необхідністю приймати непопулярні рішення, очолюючи волейбольну команду України? Якщо так, то які саме це були рішення?

Цей випадок не можна розглядати як одиничний інцидент. Польща стикалася з серйозними викликами ще 20 років тому. Як і в багатьох інших країнах, такі проблеми часто сприймаються як щось звичне: "Це наша природа". Я вирішив відреагувати на це, встановивши певні обмеження та правила для всієї команди. Мені довелося вжити санкцій щодо трьох гравців, що стало ключовим моментом для розвитку колективу. Після того як цей випадок стався, змінився менталітет команди. Також я вимушений був замінити двох лікарів і масажиста, а деякі функціонери більше не братимуть участі у виїздах. Це може бути маловідомим, але ситуація була аналогічною. Натомість, я ніколи не стикався з подібними проблемами у збірній України. Якщо б навіть виникла така ситуація, я б також вживав заходів стосовно порушників, проте не маю наміру розголошувати деталі.

Відомо, що у вас є інженерна освіта. Цікаво, що колись також технічну освіту мав видатний український футбольний тренер Валерій Лобановський, який вміло адаптував свої знання до світу спорту. Чи використовували ви свої інженерні навички у волейболі?

У своїй тренерській діяльності я регулярно застосовую інженерні методи. Це охоплює аналіз статистичних даних, виявлення можливостей для вдосконалення тренувальних процесів та моніторинг програм занять. Основне завдання тренера полягає в підтримці та сприянні розвитку кожного спортсмена в усіх важливих напрямках.

Повернемося до сучасної Ліги націй. У нас попереду ще чотири поєдинки в груповому етапі. Виліт для України уже не є загрозою. Проте існує реальна можливість потрапити до вісімки найкращих. З огляду на те, що ви доручили співробітникам ФВУ займатися оформленням китайських віз ще після першого тижня VNL, можна зрозуміти, що ви вірите в шанси на вихід до Фіналу восьми. Чи це також може бути психологічна стратегія?

У нас попереду ще чотири матчі групового етапу. Якщо команда України зможе виграти три з них, ми потрапимо до вісімки найсильніших. Я наказав керівництву Федерації волейболу України оформити китайські візи, щоб бути готовими до можливих часових обмежень. Сподіваюся на нашу здатність потрапити до фінальної вісімки, що стане нагородою для всіх: для 18 гравців, всього персоналу, Федерації та Міністерства, пана Гереги (нашего спонсора) і для сімей кожного з нас. Це не просто психологічний маневр.

Хто стане найнебезпечнішим у фінальному тижні – Італія, яка вже майже забезпечила собі місце у чвертьфіналі, чи Сербія та Нідерланди, які ведуть запеклу боротьбу за своє місце в турнірі?

- Усі суперники будуть небезпечними на останньому тижні: Італія - чемпіон світу, Нідерланди та Сербія боряться за виживання, а з канадцями в нас останній матч, який може стати вирішальним.

Збірна України часто допускає помилки під час подачі. Чи є можливість знизити кількість цих помилок?

- Я не можу підтримати цю точку зору. Наша команда, яка входить до числа 18 найсильніших у світі, має найкраще співвідношення ейсів до помилок. Це означає, що ми здобуваємо чимало очок, при цьому роблячи мінімум помилок. Це не просто особиста думка, а підтверджена статистика.

Вам вже 68 років, але здається, що ви зовсім не відчуваєте цього віку. Як вам вдається підтримувати свою форму, враховуючи, що робота тренера є досить стресовою?

- У свої 68 років я справді насолоджуюся своєю роботою. Я захоплений нею. Я не сприймаю стрес чи тиск як щось негативне. Це частина моєї професії. Єдине, що нас усіх турбує, це те, що я не можу повернутися додому, щоб бути з родиною та друзями. Як мені підтримувати себе? В українській команді є чоловіки, які втратили все -- вони втратили брата, вони втратили друзів, і їхні родини в небезпеці... Вони все це подолали. Я не можу хвилюватися, виконуючи свою роботу.

Аргентина відома своїми винами. Чи є ви справжнім поціновувачем цього напою? Якщо так, то яке вино вам подобається найбільше?

Я не є фахівцем у виноробстві, але із задоволенням насолоджуюсь ним під час вечері. Мій фаворит – це Мальбек.

- На закінчення дайте відповідь на непросте для кожного аргентинця запитання: Марадона чи Мессі?

Це два футбольні таланти з різних часів. На мою думку, порівняння епох є дещо недоречним. Сучасний футбол відзначається швидкістю, а гравці мають більш високий рівень кваліфікації та кращу фізичну підготовку. Протягом свого шляху від 16 до 38 років Лео завжди залишався ключовою фігурою у своїх командах. Тому я вважаю, що Мессі - це найвидатніший футболіст в історії.