"Ротань спостерігав за моїми кінопроектами": як гравець Динамо з'явився на великому екрані, Ахметов у деталях, та що насправді об'єднує Трампа і Грецкі - Футбол24.

Володимир Мула (зліва) разом із сім'єю Михайленків / Facebook

Ви, безумовно, знайомі з його роботами. Наприклад, у 2020 році великий резонанс викликав оригінальний проект Мули під назвою "Юкі", що розповідає про найвідоміших хокеїстів НХЛ українського походження. Через два роки з'явилася "Нація футболу". Крім того, цей режисер створив чотирисерійну сагу про донецький Шахтар у сезоні 2022/23, зосередивши увагу на війні. А також написав книгу "Мені подзвонив Вейн". Грецкі, зрозуміло.

Зараз у прокат вийшла свіжа робота Мули - 80-хвилинна документалка "Гра на перехоплення". Головні герої - брати Михайленки. Сергій захищав небо України у складі мобільної вогневої групи ППО, тим часом Микола грав за футбольну збірну України на історичній для нас Олімпіаді-2024.

"Міжнародний олімпійський комітет заборонив демонстрацію відеоматеріалів з Олімпійських ігор."

- Ми записали з тобою вже не одне інтерв'ю, а я досі так і не запитав, хто твій улюблений кінорежисер... Отож?

Не можу стверджувати, що слідкую за конкретною особистістю. Проте я дійсно захоплююся творінням Девіда Лінча. Багато людей не знають, що він також створював документальні фільми. Ті прийоми, які він використовував, мені дуже імпонують. Це те, що залишило слід у моїй пам'яті, я взяв це на замітку і намагаюся застосовувати у своїй творчій діяльності.

Які емоції охоплюють режисера, коли вся робота завершена і фільм нарешті з'явився на великих екранах?

З'являється відчуття, що нам вдалося створити не лише якісний продукт, але й здійснити важливу справу для двох братів Михайленків. Сергій, старший з них, відстоював нашу країну, захищаючи українське небо. Мені здається, що зараз йому болісно, але водночас і вдячно спостерігати за всім, що ми реалізували.

Я також відчуваю радість, що зміг внести свій внесок у підвищення репутації Миколи Михайленка. Він – порівняно новий гравець у Динамо, і я щиро бажаю йому успіху. Це надзвичайно здібний та працьовитий молодий чоловік, на якого можна покластися під час гри. Він завжди готовий працювати на команду та підтримувати своїх партнерів. Я вважаю, що фільм, який незабаром вийде, дуже доречний. Він зможе показати Миколу з людської сторони, приверне до нього увагу та, сподіваюся, сприятиме розвитку його кар'єри.

Який найнеочікуваніший та найкреативніший коментар про фільм, що залишив у тебе найяскравіші враження?

Люди зауважують, що у фільмі присутні психологічні аспекти у взаєминах братів — підтримка один одного, братерство, роздуми над подіями. Глядачі вбачають у цьому емоційний відгук та людяність. Спочатку ми планували створити документальний фільм з акцентом на спорт, але після того, як МОК заборонив використання олімпійських кадрів, ми вирішили поглибитися в тему сімейних цінностей. Ми звернули увагу на ті якості, які є основою здорового суспільства, і винесли їх на перший план.

Схоже, що це надзвичайно ефективна стратегія, оскільки майже в кожній українській родині є член, який або служить на фронті, або надає підтримку військовим. Ця взаємодопомога та підтримка справді мають велике значення. Без них нам було б значно важче утримувати позиції та об'єднувати країну. У фільмі це показано, і глядачі це помічають, тому напрямок, обраний нашою творчою командою, виявився цілком вірним.

Володимир Мула з шанованими відвідувачами.

Початково планувалося, що прем'єра відбудеться в 115 кінозалах, розташованих у 56 містах України. Чи залишилися ці дані незмінними?

Так, саме так, але це стосується лише першого тижня. На жаль, у наступному прокатному тижні кількість кінотеатрів, що показують фільм, суттєво зменшиться. Не можу точно сказати, з чим це пов'язано. Можливо, люди стримуються через військову тематику на постері і не відвідують сеанси в такій кількості, як нам би хотілося. Або ж це пов'язано з іншими факторами, такими як відключення електрики тощо. Я сподівався, що перший тиждень принесе певний імпульс, але цього не сталося. Залишається лише чекати, якою буде ситуація в другому тижні.

Зрештою, я в цьому плані спокійний. Кіно, на мою думку, вдалося, тож будемо його популяризувати й на інших майданчиках. А кінотеатральний прокат посприяє впізнаваності фільму.

Микола Васильков зазначив, що стрічка здебільшого націлена на іноземну аудиторію, адже українських глядачів вже важко вразити як сюжетом, так і візуальними елементами.

Це дійсно так. Наша основна стратегічна мета полягала в створенні спортивного кіно, але ми також прагнули максимально передати в ньому всі важливі повідомлення про страждання, труднощі, а також яскраві моменти, які ми переживаємо, для західної аудиторії. Для українського глядача сюжет є знайомим, тоді як для західних глядачів багато аспектів стане абсолютно новими. Вони не усвідомлюють тих викликів, з якими ми стикаємося щодня.

"Я не завдам тобі шкоди. Просто повір мені."

Чи відразу погодилися брати на участь у зйомках, чи виникли у них певні сумніви чи здивування?

Взагалі-то, вони погодилися досить швидко. Проте були моменти, коли і старший, і молодший проявляли бажання відмовитися — я помітив це по їхньому дискомфорту. Але вже було занадто пізно, щоб змінити рішення. Під час зйомок Сергія з військовими виникали різні обставини. Вони в основному працюють вночі, а вранці повертаються втомленими, і тут ми, з камерами, намагаємося знімати. Їм потрібен відпочинок, але одночасно й зйомка є важливою. Вони виконують свої обов'язки, тому не мали можливості ставити нам умови.

Микола також ніколи раніше не брав участі в таких масштабних зйомках, коли багато уваги навколо. Тож йому довелося першочергово тримати в голові виступ на Олімпіаді, адже для збірної України це був історичний дебют. Ось цю відповідальність перед країною він дуже сильно відчував. Плюс - знімальна група працює. Мені все ж вдалося налагодити комунікацію - тут зіграв мій досвід роботи над іншими фільмами і моя репутація. Сказав Михайленку: "Я не завдам тобі шкоди. Просто повір мені.".

Ще одна складність полягала в тому, що дві знімальні групи працювали паралельно у Франції та Україні - нам довелося стикувати ці графіки. Було важко, але впоралися. З кожним новим знімальним днем мої прохання та завдання сприймалися краще.

На прем'єрі зібралися всі, хто має стосунок до заходу, хоча перелік учасників ще не вичерпаний.

Чи ви також виїжджали на нічні зміни з підрозділом ППО?

Знімали також і вночі. Проте не завжди вдавалося працювати так, щоб не розкрити локацію і не створити проблем. Іноді просто не було фізичної можливості бути разом із хлопцями на певних позиціях. В деякі райони нас навіть не допускали. Тому ми намагалися вичавити з ситуації максимум, адже прагнули повноцінно передати атмосферу — як живуть і працюють хлопці на передовій.

У футболістів умови життя зовсім інші. Це і є їхня цінність: кожен грає свою роль, щоб принести перемогу Україні.

- Хто з братів виглядав більш природно під час зйомки?

Сергій відчував себе більш розслаблено. Можливо, це було наслідком його багатого життєвого досвіду та різноманітних обставин, які він пережив. Камера зовсім не турбувала його — він залишався справжнім. Так само й військові хлопці, які потрапили в об'єктив, виглядали невимушено. Я відчував, що їм це цікаво. Це були по-справжньому приємні та теплі зустрічі, які допомогли нам передати справжню атмосферу.

Микола справді став більш замкнутим. Додатково, я відчував, що на мені лежить певна відповідальність перед командою та самим собою. Він щиро прагнув продемонструвати свої найкращі якості. А де ж ще, як не на Олімпіаді, можна це зробити? Це трохи гальмувало Михайленка-молодшого.

Проте, це не виглядало незвично. У сцені все виглядало цілком звично. Просто, щоб зрозуміти, який насправді Микола, потрібно його знати. Не завжди стриманість пов'язана з наявністю камери. Іноді люди так себе ведуть і в повсякденному житті. Особисто для мене це справляло велике враження.

Стереотипи про українських футболістів, які роз'їжджають на розкішних автомобілях, мешкають у розкішних пентхаусах і уникають спілкування з оточенням, абсолютно не відповідають дійсності стосовно нього.

Кажуть, що Руслан Ротань, який на той момент очолював збірну України, вніс чимало емоцій і пристрасті у цю стрічку...

- Було діло. І це ще ми всього не показали через заборону Міжнародного олімпійського комітету. Але те, що Руслан Петрович впустив нас так близько в команду і абсолютно не зважав на камеру, додає йому максимальних зірочок у відгуках.

Я дуже хотів зафіксувати життя команди зсередини — те, що залишається поза увагою звичайних фанатів. Тому я постійно був поруч із футболістами та тренерським складом. У цьому мені значно допомогло те, що Петрович особисто знає мене. Він бачив мої роботи і розуміє, який контент я створюю. Ця довіра є надзвичайно важливою. Сумніваюся, що інша команда знімала б з такою ж підтримкою.

Ось і вона - слава / Фото ФК Динамо

- Виявляється, МОК і тут встромив свою палку в наші колеса. Чи пережив ти зараз дежавю, коли завірусилася історія із шоломом Владислава Гераскевича?

- Я не здивувався цій історії, тому що зіштовхнувся з ними ще влітку. Ми писали офіційне звернення, спілкувалися. Але вони дуже категорично відповідають: кажуть "ні" і все. Ти не можеш нічого оскаржити чи щось довести. Ситуація з Владом ще раз демонструє, що ми не маємо в їхніх очах підтримки і розуміння. Це дуже дивно спостерігати, тому що Ковентрі виходить майже у сльозах і розповідає "ми з українцями, підтримуємо український народ". Але при цьому бачимо, що Гераскевича не допускають до змагань або не дозволяють використовувати кадри з Олімпіади.

У нашому фільмі відсутня кров, усе подано в стриманій манері, а віковий рейтинг становить 12+, що дозволяє дітям переглядати його. Ми не висловлюємо жодних негативних думок щодо олімпійського комітету. Але рішення, яке було прийняте, викликає в мене серйозні роздуми щодо можливого впливу сторонніх факторів, адже важко інакше пояснити її заяви та дії, що відбуваються під егідою олімпійського комітету.

Це все - величезна гра. Я впевнений, що вона має політичний підтекст. Хоча вони, здавалося б, намагаються дистанціюватися від політики, вона все ж невідступно слідує за ними.

- Микола Васильков вкотре написав сценарій для твоєї стрічки, разом ви не один пуд солі з'їли. Чим тобі комфортно працювати із ним?

- Знаєш, з Миколою водночас і комфортно, і складно працювати. Ця людина - максимально візійна, дуже широко бачить світ. Бувають такі епізоди чи ситуації, коли він може запропонувати ідею, втілити її на папері і надіслати мені, а я думаю: "Бляха, реально класно. Але як ми це зробимо?" Тож доводиться трішки обрізати ці бурхливі бажання зробити щось круте, тому що в нас на це немає можливостей.

Микола значно підвищує якість роботи. Його письмові навички вражають. Він активно залучений у всі етапи процесу. Це та особа, на яку можна покластися і довіритися, адже результат завжди буде на висоті. Співпрацювати з ним дуже приємно. Сподіваюся, що в майбутньому ми зможемо реалізувати важливий і великий проект для України разом.

Чи вже ознайомився президент Динамо Ігор Суркіс з "Грою на перехоплення"?

- Ознайомився в понеділок.

Що він говорив?

Він висловив своє захоплення, зазначивши, що йому дуже сподобався фільм. Це була презентація для футбольного клубу Динамо. Весь тренерський склад, разом з усіма гравцями, президентом клубу та почесним президентом Григорієм Михайловичем, зібрався на цей захід. Фільм справив на них позитивне враження, тому сподіваюся, що вони змогли по-іншому оцінити Миколу Михайленка. У цій стрічці він постає як звичайний, простий хлопець.

Ігор Суркіс ділиться враженнями / Фото ФК Динамо

Ці стереотипи про українських футболістів, які роз'їжджають на розкішних автомобілях, мешкають у пентхаусах і уникають спілкування з іншими, абсолютно не відповідають його реальності. Він — звичайний, скромний хлопець із села Варва, який завдяки своїй наполегливій праці отримав шанс виступити на Олімпіаді і представляти честь України.

Повторюся: я дуже радий, що мені вдалося показати саме такого Миколу - простого амбіційного хлопця, який, думаю, у майбутньому точно гратиме за нашу національну збірну. У нього великий потенціал, а це кіно йому серйозно допоможе і в кар'єрі, і в житті.

"Я навіть зустрічав фотографії з Едмонтона, на яких його статую облили екскрементами."

- Раніше, після серіалу про Шахтар, який приніс тобі Emmy, ти познайомився з Рінатом Ахметовим. Які враження від президента "гірників", як від людини? Адже він веде непублічний стиль життя.

Ми вже провели кілька неформальних зустрічей після того, як я отримав свою Emmy. Крім того, під час зйомок ми мали досить тривалі розмови. У мене склалося враження, що ця людина активно спрямовує свою енергію та ресурси на підтримку України. Це дійсно відчувається і, на мою думку, є вкрай необхідним. Кажуть, що допомога компанії Ахметова є однією з найбільших в Україні для підтримки Збройних Сил. Це, безсумнівно, викликає велику повагу. Якщо бути чесними, то в Україні не так багато людей з такими фінансовими можливостями, які готові інвестувати значні суми в підтримку економіки та армії.

Чи не зникла в нього пристрасть до футболу?

Він повністю відданий цій справі. Відчувається, що Шахтар займає виняткове місце в його душі. Він щиро вірить, що команда колись повернеться на Донбас Арену. Навіть особисто мені висловлював свої мрії — зустрітися зі мною на цьому стадіоні. Він не лише вірить у це, а й докладає всіх зусиль, щоб ця мрія здійснилася.

Мула, Ахметов та Еммі

Ось ще одна видатна особистість з твого оточення - Вейн Грецкі. Чи залишився легендарний хокеїст небайдужим до України за ці роки? Чи не "втомився" він від війни?

Я вважаю, що він не замислюється про це. На жаль, це реалії нашого часу. Я мав можливість поспілкуватися з ним через нашого спільного знайомого Келлі Груді після прем'єри мого фільму в Едмонтоні приблизно в цей же період минулого року. Грецкі передавав свої найкращі побажання та підтримку. Він також підкреслював, що його бабуся була українкою, і вони спілкувалися українською. Проте я не бачу якихось суттєвих кроків щодо допомоги. Я ж не можу постійно звертатися за увагою, якщо людина не виявляє до цього інтересу — це вже інша справа.

Проте, я б дуже хотів ще раз зустрітися і поспілкуватися з Вейном. Мені цікаво дізнатися, як він живе та які у нього думки щодо України. Коли ми спілкувалися ближче на початку повномасштабного вторгнення, він неодноразово телефонував мені та запитував: "Як ти? Чи можу я чимось допомогти?". Протягом першого року війни я надсилав йому фотографії та відеозаписи. Він уважно переглядав кожен матеріал, коментував, а потім виступав на телебаченні, намагаючись привернути увагу світової спільноти до нашої ситуації.

Протягом приблизно півтора року назад Грецкі змінив свій контактний номер, і внаслідок цього я втратив з ним зв'язок. Якщо бути відвертим, я не докладав зусиль, щоб знайти його новий номер, хоча це не так вже й складно. Після його вчинку з Овєчкіним, коли Вейн влаштував йому таку потужну підтримку, я дещо відійшов від цієї теми. Але мушу зізнатися, що було б цікаво знову зустрітися, поговорити та зрозуміти його точку зору. Можливо, це дозволило б мені або остаточно закрити це питання, або ж зацікавити його темою українських справ. На мою думку, Грецкі – це людина, яка може принести багато користі українцям і зробити чимало позитивних змін. Тому я б не поспішав закривати цю главу нашої історії.

- Останнім часом він перебуває під шквалом критики і хейту від канадських уболівальників. Які спільні цінності, на твою думку, можуть бути між Грецкі і Трампом?

Вони мають давню дружбу. Напевно, справа не лише у спільних цінностях, а й у бізнесових справах та друзях, які їх пов'язують. Відомо, що Вейн нещодавно переїхав до Флориди, де активно займається розвитком хокею. Він засновує льодові арени, спортивні майданчики та академії під своїм іменем. Бізнес-інтереси в цій сфері тут надзвичайно великі.

Справді, деякі канадці дуже агресивно поводяться щодо Грецкі. Я навіть бачив світлини з Едмонтона, де вони облили його статую лайном. Слухав подкаст за участю Вейна: він заперечував, що має американський паспорт; запевняв, що ніколи в житті не відмовився б від канадського громадянства; що в душі і серці зберігає канадське підданство.

"Грецкі надсилав теплі побажання та слова підтримки..."

У цьому подкасті він знову підкреслив, що його бабуся говорила українською мовою. Він зазначив, що пам'ятає про це з особливою ніжністю. Також він акцентував, що є спортсменом і прагне максимально дистанціюватися від політичних заяв і подій. Він зазначив, що ніколи не мав бажання стати "губернатором Канади", навіть коли йому це пропонував, зокрема, Трамп. У загальному, він не бажає втручатися в політику, але вона постійно його переслідує.

Не можу сказати точно... Живучи в світі, де панує несправедливість, ми, українці, усвідомлюємо, що кожна особа з активною громадянською позицією зобов'язана висловлюватися про політику. Кожен наш спортсмен, телеведучий, співак або будь-яка інша відома особистість намагається скористатися міжнародними платформами, на яких має можливість виступати. Вони прагнуть ще раз нагадати про Україну, щоб світ не забував про нас і повертався до основоположних людських цінностей. А ось Вейн демонструє інший підхід.

Легко висловлювати критику, звичайно. Проте це зовсім не та реакція, яку ми всі сподівалися побачити. Особливо враховуючи, що як у фільмі "Юкі", так і в житті він відкрито визнавав своє українське походження і цим пишався. Це не просто слова, а підтверджено історичними документами, фактами та мовою, якою родина спілкувалася. Незважаючи на це, ситуація виявилася такою... Якщо Грецкі у ній почувається комфортно — це його право. Але для нас усіх це дійсно прикро.

- Глядачі пропонують ідеї для твого наступного фільму: серед варіантів - Сергій Стаховський, який усі ці роки на фронті, Еліна Світоліна... Ти вже визначився, що далі?

Насправді існує безліч тем, і я не відчуваю їхнього дефіциту. Проте відчуваю значний брак фінансування та підтримки для реалізації таких проектів. Здавалося б, після шести завершених проектів процес отримання коштів мав би бути легшим, але на практиці кожна нова ідея, кожен фільм стає серйозним випробуванням для всієї команди. Коштів завжди катастрофічно не вистачає.

Зараз я вирішив стратегічно вчинити по-іншому. Якщо раніше був готовий пірнати в якісь історії навіть без коштів, то тепер суто фізично не готовий це робити. Усі мої сили на цьому етапі першочергово будуть спрямовані на пошук джерела фінансування. А далі уже будемо творити.