Неперевершений у порівнянні з Шевченком, товариш з нападником Барселони та вісім гвинтів у коліні - це захоплююча оповідь про українського "Голо" з Альбасете.
Олександра Голоколосова вважали найталановитішим форвардом свого часу, але численні травми стали на заваді його розвитку. Унікальні спогади товариша по класу Андрія Шевченка про його досвід в Іспанії можна знайти на "Футбол 24".
Футбольні таланти та 15 забитих м'ячів у 16 поєдинках за «Чорноморець».
Хлопець з'явився на світ у родині футболіста Олександра Голоколосова, одесита, який грав за львівський СКА, миколаївський Суднобудівник та ряд інших клубів. З раннього віку Сашко-молодший захопився футболом, і, здається, у нього просто не залишалося вибору щодо вибору професії.
Реал запропонував Арсеналу божевільний обмін зірками - Артета дав однозначну відповідь
"На справді, я не тиснув на сина, щоб він займався футболом, - зазначає у коментарі Футбол 24 Голоколосов-старший. - Коли Сашко був ще немовлям, я поклав м'яч у його візок. Для мене було важливо, щоб син обрав той же шлях, що і я. Оскільки моя професійна кар'єра в футболі все ще тривала, я часто був у відрядженнях, тож хлопчик більше часу проводив із мамою. Втім, ми також знаходили час, щоб погратися з м’ячем у квартирі або в дворі."
На запитання про вибір імені для свого спадкоємця Олександр Миколайович відповідає не одразу, запитує дружину. "Чому ми назвали його Олександром? Нам просто подобалося це ім'я", - кажуть батьки Сашка.
Під проводом батька Голоколосов-молодший пережив, напевно, найуспішніший етап у своїй кар'єрі. У 1999 році він повернувся до рідного Чорноморця, що виступав у першій лізі, і знову об'єднався з батьком. Батько тренував основний склад одеської команди, а син став її основною атакуючою силою.
Батько і син Голоколосови
"Моряки" завершили сезон на другій позиції в турнірній таблиці, поступившись лише Динамо-2, і таким чином отримали можливість підвищитися у Вищу лігу. Важливу роль у досягненні цього успіху відіграв Голоколосов-молодший, який, тренуючись під керівництвом свого батька, забив 15 голів у 16 іграх і потрапив до списку найкращих бомбардирів Першої ліги.
"Я не ставив Сашка в особливе становище серед інших футболістів, - зазначає колишній тренер Чорноморця. - Навпаки, я очікував від нього ще більших досягнень. У команді не було видно, що ми пов'язані кровними узами."
Розпочинав свою кар'єру в Динамо, здобуваючи знання в елітній групі.
Випуск 1976-го року народження у динамівській школі виблискує гучними іменами. Олександр Голоколосов навчався у класі з Андрієм Шевченком, Ігорем Костюком, В'ячеславом Кернозенком, Олександром Гуменюком, Ігорем Проданом, Володимиром Анікеєвим та Максимом Павленком. Кожен із них має досвід виступів у Вищій лізі, а Павленко потрапив до історії, як один із найсильніших футзалістів України.
Серед своїх однолітків Голоколосов виділявся неймовірним чуттям до забитих голів та вражаючою швидкістю, що робило його одним із провідних талантів академії "Динамо". Свідки стверджують, що Олександр перевершував навіть Шевченка.
Голоколосов, Шевченко та інші учні Олександра Шпакова.
"Дитячий етап – це лише початок, важливо показати свою майстерність на більш високому рівні та довести свій клас у професійному футболі, - зазначає Голоколосов-молодший у коментарі для Футбол 24. - На мене не впливали такі сподівання та порівняння з Андрієм. Люди мали таку думку, тому й висловлювали її. Кожен має свій власний шлях у житті, і я щасливий, що Андрій досяг таких значних успіхів."
Динамо стало базою для Голоколосова, але йому так і не вдалося вийти на поле у складі основної команди. Проте він активно тренувався під керівництвом Валерія Лобановського. Нападник здобував ігровий досвід у Динамо-2, про що з вдячністю згадує.
Зустріч випускників 1976-го
«Там грали просто неймовірні футболісти, - із захопленням згадує Олександр. - Гусін, Шовковський, Анненков, Мартінкенас, Дмитрулін, Грицина, Шкапенко, Зуєнко, Беженар, Цвейба... Кожен з них - справжній майстер своєї справи».
Замість Португалії опинився в Іспанії
У 1994 році Олександр Голоколосов залишив Динамо і приєднався до вінницької Ниви, яка змагалася у Вищій лізі. У своєму дебютному матчі проти запорізького Торпедо він забив гол і загалом продемонстрував непогану гру під час свого перебування у Вінниці. На жаль, саме в цей період його почали переслідувати травми, внаслідок чого він ненадовго перейшов до ужгородської Верховини, а згодом вирушив у Словаччину.
Практично в усіх командах, де виступав Голоколосов, він демонстрував непогані результати. Після згаданого вражаючого періоду в Чорноморці та короткочасної оренди в Волині, Олександр знову вирушив за кордон. Португальський клуб Фаренсе виявив інтерес до українського футболіста. Проте, португальські "леви" не змогли домовитися з одеськими "моряками", тому трансфер не відбувся.
Проте все чудово склалося з Альбасете. Представник іспанської Сегунди шукав потужного форварда, справжнього оплоту в атаці. І хоча Голоколосов зовсім не відповідав зазначеним критеріям, його вражаючі результати в контрольних матчах (одинадцять голів у семи іграх) вразили всіх у клубі — українцеві запропонували контракт.
На жаль, все змінилося в офіційних матчах. Голоколосов ніяк не міг забити. "Не можу сказати, що мені не довіряли, - зізнається Олександр. - Шанси були, я мав підтримку, проте не використав її".
Спілкування з Амуніке та знайомство з Хоакіном.
Головною проблемою в адаптації Голоколосва на Піренеях була мова. "До переходу в Альбасете я знав одне іспанське слово, - розповідає Олександр. - Та вже через три місяці усе розумів і міг комунікувати. Тренер Хуліан Рубіо попередив: "Поки не говоритимеш іспанською - у складі не гратимеш". Я не мав іншого виходу".
У побутових справах українцеві підтримку надавали легіонери з Альбасете: бразилець Веллінгтон, нігерієць Еммануель Амуніке та хорват Іван Юріч, який зараз є тренером Аталанти.
Я найбільше спілкувався з Амуніке, який раніше грав за Барселону. Ми досі підтримуємо зв'язок. Напевно, він є єдиним моїм товаришем з Альбасете, з яким я підтримую спілкування на сьогодні. Наразі Амуніке проживає у своїй рідній Нігерії та керує футбольною академією в Лагосі, - зазначив Голоколосов.
Символічний псевдонім та поділ "хрестів"
Іспанцям непросто було вимовляти прізвище нашого нападника, тож його довелося спрощувати. "Наш диктор попросив мене скоротити прізвище. Казав, що просто зламає язик, якщо я цього не зроблю. Так я став "Голо" - навіть на футболці такий напис зробили", - каже Олександр.
На жаль, прізвисько не стало промовистим. У Сегунді українець провів 18 поєдинків, але голами не відзначився. У другому іспанському дивізіоні тоді виступали Атлетіко, Бетіс та Севілья. "Пригадую, як грав проти молодого Хоакіна, який тільки розпочинав свій шлях у складі Бетіса", - розповідає Голоколосов.
Перспективи нападника залишитися в Альбасете були зруйновані серйозною травмою. Голоколосов отримав розрив хрестоподібних зв'язок коліна, що надовго вибуло його з гри.
Здається, це трапилося на тренуванні. Відчув, як моє коліно змістилося вбік. Можливо, далася взнаки моя манера - я ніколи не прибирав ноги. Загалом я переніс п'ять операцій на обидвох колінах. Зараз у моїх колінах вісім шурупів, - каже Голоколосов.
Прощавшись із футболом у 27 років.
Зрештою, українець залишив Альбасете в 2002 році і повернувся до Словаччини. Як він тепер зізнається, відчував, що втрачає свою витривалість і не може забезпечити команді максимальний внесок. Тоді Олександр підійшов до тренера і відкрито обговорив свої переживання. В результаті, у 27 років Голоколосов вирішив завершити свою кар'єру в професійному спорті.
Три покоління родини Голоколосових.
"Я не відчував розчарування, - ділиться екс-футболіст. - Можливо, мені не вистачало сили характеру, впевненості або відданості. Проте, це не найголовніше. Футбол відкрив мені двері до багатьох знайомств, і я радий, що мав можливість грати та працювати з видатними особистостями. Мій перший тренер Розенштраух, а потім Шпаков, Лисенко, Крощенко, Онищенко, Зуєв, Коваль, Морозов, Бобарико... Це лише деякі з наставників, які вплинули на моє життя. Я зустрів безліч чудових людей. Це найбільша цінність, яку я здобув завдяки футболу."
З 2007 року Олександр трудиться в київському Динамо, займаючись селекцією гравців. Спадщина двох Олександрів Голоколосових продовжується через їхніх дітей та онуків. Денис та Даніель, старші з них, також мали досвід гри у футбол (молодший із них навчався разом з Іллею Забарним) і тепер активно займаються тренерською діяльністю. Що стосується наймолодшого представника родини, Лукаса, він виступає за дитячу команду Динамо, народжений у 2015 році. Можливо, саме він зможе перевершити досягнення свого батька та дідуся.
