Одержавши футболку від Пеле, я мріяв про повернення до Донецька. Як Луческу залишив слід в історії світового футболу — біографія цього видатного тренера.
29 березня, після невдачі збірної Румунії в матчі проти Туреччини (0:1) у плей-оф відбору на чемпіонат світу 2026 року, тренер відчув себе погано і був доставлений до лікарні.
3 квітня Луческу зазнав гострого інфаркту міокарда прямо в лікарняних стінах. Лікарі змушені були тричі проводити реанімаційні заходи, а тренеру встановили вже п'ятий стент. Після цього Мірчу перевели в медикаментозну кому через серйозні аритмії, які не піддавалися лікуванню.
Румунський тренер залишив свій слід в історії світового футболу, здобувши 36 трофеїв протягом своєї кар'єри.
NV зібрав головні факти з життя та футбольного шляху Мірчі Луческу.
Мірча Луческу з'явився на світ 29 липня 1945 року в Бухаресті, ставши четвертим потомком у своїй родині. Його дитинство, що припало на післявоєнні часи, навряд чи можна назвати безтурботним. Сім'я часто змінювала місце проживання, а молодий хлопець знаходив заспокоєння у навчанні. У вільний час, між заняттями та вивченням іноземних мов, майбутній видатний тренер займався футболом.
Коли Луческу було 12 років, він не пройшов відбір в улюблений клуб -- Стяуа, після чого потрапив у спортивну школу № 2. А в 1963 році став гравцем бухарестського Динамо й грав на позиції вінгера. Конкуренція у клубі була шаленою, тому за перші два роки в команді Мірча зіграв лише три матчі. Тоді ж юного футболіста відправили в оренду у команду другої ліги Спортул, звідки він отримав свій перший виклик у національну збірну Румунії.
У 1967 році Луческу знову приєднався до Динамо, де протягом наступного десятиліття став невід'ємною частиною команди. За час свого виступу в клубі він допоміг бухарестському колективу шість разів здобути титул чемпіона країни та двічі виграти Кубок. У 1969 році його визнали найкращим футболістом Румунії, а вже наступного року він взяв участь у чемпіонаті світу 1970 року у складі національної збірної.
Цікаво, що перед чемпіонатом світу команду відправили в турне по Бразилії. У цей момент Луческу по-справжньому закохався в цю країну.
На чемпіонаті світу Румунія опинилася в групі разом з Англією (0:1), Чехословаччиною (2:1) та Бразилією (2:3), зайнявши третю позицію з двома очками (саме стільки нараховувалося за перемогу в той час). Мірча виконував обов'язки капітана команди і зіграв у всіх трьох поєдинках.
У ключовій битві проти Селесао Мірча Луческу отримав футболку від легендарного Пеле, який двічі вразив ворота румунської збірної. Як стверджує Луческу, він жодного разу не наважився її продати. Цікаво, що для цього матчу Мірча витратив власні кошти на покупку синьої форми, адже у його команди був тільки один комплект — жовтий, як у бразильців.
Бразилія стала переможцем того чемпіонату світу, і у Луческу виникла можливість випробувати свої здібності в їхньому національному чемпіонаті. Клуб Флуміненсе проявив інтерес до придбання Мірчі, проте комуністичний режим Румунії завадив цьому трансферу.
Містер залишив Динамо Бухарест лише в 1977 році, і причиною його відходу став землетрус. 4 березня це природне лихо за 55 секунд забрало близько 1500 життів і зруйнувало 33 висотки в столиці. Будинок Луческу також зазнав ушкоджень, але, на щастя, в той момент ніхто не був вдома, що врятувало його родину.
Цікаво, що дружина Мірчі, Нелі, має українське коріння: її мама та бабуся походять із Білгород-Дністровського в Одеській області. Пара зустрілася в студентській їдальні Бухарестського університету. Вони прожили разом близько 60 років і виховали сина Развана, який продовжив традиції родини та нині тренує грецький клуб ПАОК. У Луческу також є онуки - Матей і Марія-Луїза.
Після землетрусу Мірча разом із сім'єю вирушив до Хунедоари, де приєднався до місцевого клубу Корвінул, що стало першим кроком на шляху до його тренерської кар'єри.
У 1978 році Луческу став граючим тренером команди і наступного року вивів її у вищу лігу. Цікаво, що через три роки, у 1981-му, Мірча паралельно очолив збірну Румунії. Згодом федерація запропонувала повноцінний контракт з головною командою країни, а Луческу призупинив карʼєру футболіста й покинув Корвінул, сконцентрувавшись на новій посаді.
Протягом свого року на посаді головного тренера Містер зумів привести команду до участі в чемпіонаті Європи 1984 року, де румунська збірна фінішувала на останньому місці у своїй групі, що складалася з Іспанії, Португалії та Західної Німеччини. На чемпіонаті світу 1986 року румуни не змогли пробитися, поступившись Англії та Північній Ірландії, адже їм не вистачило всього одного очка для виходу з групи.
Луческу покинув збірну Румунії у жовтні 1986 року, вже працюючи у бухарестському Динамо. Саме там Мірча зіграв свій останній матч у карʼєрі футболіста. Через підготовку до ЧС-1990 року федерація заборонила гравцям збірної виступати за свої клуби. На знак протесту на полі зʼявився тренер.
Сезон 1989/90 завершився для Містера тріумфально -- Динамо Бухарест вперше за шість років стало чемпіоном країни. Румунія ж на мундіалі в Італії змогла вийти з групи, однак в 1/8 фіналу поступилася Ірландії у серії пенальті (0:0, 4:5).
Після цього Луческу розпочав свою кар'єру на міжнародній арені. Влітку 1990 року він переїхав до Італії, де уклав угоду з клубом Піза. Перші кроки в Серії А для Мірчі виявилися неуспішними, що призвело до напруженості у стосунках з керівництвом клубу. У березні наступного року румунського фахівця звільнили, але команді так і не вдалося уникнути вильоту з ліги.
Містер також знизив свою позицію — у липні 1991 року він взяв на себе керівництво Брешією, що виступала в Серії В, і одразу ж допоміг команді піднятися до вищого дивізіону. Проте у клубу не було стабільності: вони постійно боролися за виживання, то покидаючи найсильніший чемпіонат Італії, то знову повертаючись до нього. Після кількох невдалих сезонів Луческу звільнили, але згодом знову запросили для виправлення ситуації. Коли команда опинилася на межі вильоту до Серії С, спеціаліст остаточно вирішив залишити Брешію.
Цікаво, що Містер разом з фітнес-тренером Адріано Бакконі вклав по 35 тисяч доларів і створив програму FARM -- першу у світі систему збору статистики по гравцях у реальному часі. У 1996-му продав свою частку, а пізніше її купила Panini за 2 млн євро.
Після короткого п'ятимісячного перебування в Реджині, Мірча повернувся на батьківщину. Влітку 1997 року він отримав посаду головного тренера бухарестського Рапіда, а через півтора року очолив міланський Інтер, в складі якого грали такі зірки, як Роналдо, Роберто Баджо, Андреа Пірло, Хав'єр Занетті та Іван Заморано. Однак у березні 1999 року тренер залишив клуб і більше не повертався до роботи в Італії.
Він також спробував свої сили в Туреччині. Улітку 2000 року Луческу став тренером Галатасарая, який всього кілька тижнів тому став першим турецьким клубом, що здобув єврокубок — Кубок УЄФА. Протягом двох сезонів під його керівництвом команда виграла Суперкубок УЄФА-2000, перемігши Реал з рахунком 2:1, а також стала чемпіоном Туреччини в сезоні 2001/02. Незважаючи на успішний титул, у червні 2002 року його звільнили з посади.
Згодом Луческу очолив головного суперника Галатасарая -- Бешикташ. У сезоні 2002/03 він знову виграв чемпіонат Туреччини з рекордними 85 очками (одна поразка). У наступній кампанії клуб фінішував третім у чемпіонаті, а в травні 2004 року румун покинув турецький колектив.
Тоді ж Луческу отримав пропозицію від Шахтаря й почав писати новітню історію "гірників". У донецькому клубі Мірча пропрацював 12 років та став легендою. Наставник з теплотою згадував період у Донецьку, однак саме під час роботи в Україні з ним трапилася моторошна ситуація. Під час відпустки у Румунії 6 січня 2012 року фахівець потрапив у ДТП. Тренер їхав у свою футбольну школу у Бухаресті, коли в нього врізався трамвай. Машину Луческу викинуло на узбіччя, де було припарковане інше авто. Рятувальники витягнули наставника з розтрощеної автівки і доправили до лікарні. Мірчі діагностували сім зламаних ребер, проколоту легеню та кров у плевральній порожнині.
Рінат Ахметов одразу наказав тримати готовий приватний літак, щоб терміново перевезти тренера в Донецьк. Луческу відмовився -- його прооперували в Румунії.
Містер здобув 22 трофеї з командою Шахтар: серед них вісім титулів чемпіона України, шість Кубків, сім Суперкубків та Кубок УЄФА у сезоні 2008/09. Під час підготовки до наступного сезону в Швейцарії, Луческу пережив інфаркт, однак жодного тренування не пропустив. Лише після повернення до Донецька він вирішив пройти медичний огляд, на якому і виявили проблему. Через два тижні Мірча знову повернувся до тренерської діяльності.
Після початку російської агресії в Донецькій і Луганській областях наставник не залишив свою команду, а продовжив творити історію, перебуваючи далеко від рідного дому. Хоча Луческу мав квартиру в Донецьку, після свого від'їзду він більше ніколи не повертався туди.
"Я покинув свою квартиру з усіма речами і вже не повертався. Не маю уявлення, що сталося з моїм житлом," — поділився Луческу в розмові з The Guardian.
Свій прощальний матч на чолі Шахтаря Мірча мріяв зіграти на Донбас Арені, однак у травні 2016 року клуб не продовжив контракт з фахівцем, і той був змушений піти.
Варто підкреслити, що футбольні фанати досі пам'ятають знамениту репліку, яка з'явилася в 2006 році під час поєдинку між Шахтарем і Динамо. Після того, як одного з гравців "гірників" вилучили з гри, Луческу, з розпачем, кинув свою шапку на поле і вигукнув у камеру: "Браво, Федерація! Браво!". Тоді кияни здобули перемогу над донеччанами, що дозволило їм збільшити свою перевагу в турнірній таблиці.
Незважаючи на осуд російської агресії в східній Україні, Луческу погодився на пропозицію очолити команду Зеніт зі Санкт-Петербурга. Проте, всього через рік, у травні 2017 року, клуб ухвалив рішення звільнити тренера.
Довго без роботи Мірча не сидів. У липні того ж року наставник повернувся до Туреччини й став тренером національної збірної. Під його керівництвом команда не кваліфікувалася на ЧС-2018, а в лютому 2019 року він покинув свій пост.
Після понад річної паузи на Луческу вийшли найзапекліші суперники донецького Шахтаря -- київське Динамо. Попри обурення вболівальників та сумніви самого тренера, Ігор Суркіс усе ж вмовив Мірчу очолити клуб. Під його керівництвом біло-сині здобули Суперкубок України-2020, а також золоті медалі УПЛ-2020/21. Містер покинув Динамо у сезоні 2023/24 після поразки від Шахтаря (0:1).
У 2019 році, коли France Football представив свій рейтинг найкращих тренерів, Луческу був приголомшений, дізнавшись, що Лобановський увійшов до десятки кращих, у той час як він сам зайняв 41-ше місце. Мірча тоді висловив думку, що Валерій Васильович не мав досвіду тренування за межами Радянського Союзу. Проте згодом він вибачився за свої слова, а коли став наставником Динамо, поклав квіти до пам'ятника Лобановському, вшановуючи його спадщину.
Останнім етапом у тренерській кар'єрі Луческу стала робота зі збірною Румунії, куди він повернувся після 38-річної перерви. Після того, як команда не змогла пробитися на чемпіонат світу 2026 року (програвши Туреччині з рахунком 0:1), Мірчу госпіталізували через погіршення стану здоров'я. У цьому матчі він став найстаршим тренером національної команди в історії футболу.
