"Я знову в строю, хоча багато хто вже не пам'ятає, що існує такий воротар": новачок Епіцентра, який пережив війну, готовий до старту в УПЛ у свої 25 років - Футбол24.

Микита Федотов / Зображення ФК Епіцентр

- Ти - вихованець дніпровського футболу. Що для тебе означає Дніпро, як стартова точка футбольного життя?

Дніпро має для мене велике значення. Це моє рідне місто та футбольний клуб, якому я віддавав своє серце ще з малечку. Хоча я недовго перебував в академії Дніпра, справжній старт моєї кар'єри відбувся в ДЮСШ-12 — саме звідти розпочалася моя футбольна подорож.

У своєму молодому віці ти вступив до академії Шахтаря. Що спонукало тебе покинути клубну систему після цього періоду, і як ти тоді ставився до цього досвіду?

Отже, згодом я опинився в Шахтарі: на випускному курсі мені надійшла пропозиція приєднатися до команди U-17, і я залишив Дніпропетровське училище. У складі U-18 я отримував небагато ігрового часу, тому, коли з'явилася можливість перейти до U-19, вирішив спробувати інші варіанти. Так розгорнувся мій подальший шлях.

- Який головний досвід дала тобі академія Шахтаря з погляду вимог до воротаря?

- Академія Шахтаря, я думаю, дала мені досить багато. Передусім - гру ногами. Саме там мене почали того вчити. Десь у цьому віці я тільки почав грати в короткий пас і більше - у комбінаційний футбол.

- Твій дебют у дорослому футболі відбувся в складі Полісся - повний матч Кубка України проти Поділля. Яким був цей перший серйозний іспит на дорослому рівні?

Я прекрасно згадую той матч. Вони проходили у Хмельницькому, і хоча ми програли з рахунком 0:1, я вважаю, що виступив на висоті. Атмосфера була неймовірною, адже на трибунах зібралося багато вболівальників, які нас підтримували. Це був справді важливий момент у моїй кар'єрі.

Никита Федотов / Instagram

- Уже на ранньому етапі кар'єри ти обрав європейський вектор - спочатку Чехія, потім Іспанія. У чому ти відчув найбільшу різницю з позиції воротаря?

- Фактично, ти - одинадцятий польовий гравець. Хоча я майже всю кар'єру так і грав: із дитинства діяв дуже високо. Так, коли був молодшим, не дуже добре грав ногами, але з часом поступово до цього звикав і розвивав цей аспект - досі навчаюся.

Військові дії почалися, коли ти перебував в Україні, служачи у теробороні, і футбол в той час відійшов на другий план. Твій час у ЮКСА став першим стабільним періодом після повернення до спорту. Як ти сам визначаєш значення цього етапу у своїй кар'єрі?

Можу відзначити, що в цьому місці було чимало чудових моментів. Це був перший клуб, у якому я почав регулярно грати та, як кажуть, зайняв провідні позиції. У команді панувала приємна атмосфера, ми стали справжньою родиною.

Я отримую велике задоволення від того, що саме ця команда стала моїм стартом у світі українського футболу. Після повернення з Іспанії, коли багато хто вже не пам’ятав про мого існування як воротаря, мені вдалося знову заявити про себе. Тому я щиро вдячний цьому клубу — він відкрив мені безліч можливостей. Бажаю їм лише найкращих успіхів у майбутньому.

Протягом двох сезонів у ЮКСА ти взяв участь у більш ніж 40 поєдинках у Першій та Другій лігах. Коли саме ти зрозумів, що готовий зробити наступний крок і прагнеш нових викликів у кар'єрі?

- Так, гарний період. Але завжди хочеться більшого. Були свої моменти в команді, і я відчував, що настав час рухатися вперед. Хотілося нових викликів, змінити середовище - як би це правильно сказати...

Перехід до Буковини символізував початок боротьби за своє місце з перших днів. Яким чином ти сприйняв це, знаючи, що довіру потрібно буде здобувати?

Я був дуже радий, що цей клуб виявив інтерес до моєї особи. Проте, вважаю, що потрапив туди не зовсім у відповідний час: я тільки що відновився після травми, і в команді відбулася зміна тренерського складу. Однак, за ці півроку я отримав багато користі від тренерів. Середовище було дійсно сприятливим, команда сильна, а тренерський штаб — професійний. Вони навчили мене багатьом новим аспектам, і я вдячний за можливість бути частиною цього клубу.

Виступи за команду Буковина-2 стали важливим етапом у твоєму спортивному розвитку на початку кар'єри. Як цей досвід сформував твоє ставлення до терпіння та готовності змагатися?

- Щодо Буковини-2, то добре, що існувала хоча б якась ігрова практика, адже це дуже важливо для будь-якого футболіста, а тим більше для воротаря. Гра виявилася нестабільною, але все ж це була практика.

Чи усвідомлював ти в Чернівцях, що саме завдяки постійній конкуренції та потребі підтверджувати свої здібності виникає критичний момент у кар'єрі?

Так, можу зазначити, що саме в цьому місці я насправді зрозумів, що таке справжня конкуренція. У нашій команді було чотири воротарі, і всі вони відзначалися високою кваліфікацією. Каневцев та Пеньков мали значний досвід виступів як у Першій, так і у Вищій лігах.

Це була дуже цікава робота. Вона тільки допомагала рости: хотілося прогресувати, вони багато в чому допомагали й ділилися своїм досвідом.

Цікавлення Епіцентра виникло на тлі цього непростого часу. Яким чином він відреагував і які рішення були ухвалені?

- Коли дізнався, що з'явився варіант з Епіцентром і що можу приїхати на перегляд, я одразу погодився. Тому що це клуб УПЛ - амбітний, з хорошим тренерським штабом і сильним підбором виконавців.

Цей момент має для мене особливе значення, адже шлях до УПЛ тривав багато років. Це моя давня мрія - опинитися в Прем'єр-лізі, дебютувати та виступати на такому високому рівні. Вірю, що це бажання є спільним для кожного українського футболіста.

У 25 років ти вперше досягаєш рівня УПЛ. Чи відчуваєш, що цей момент зустрічаєш уже як досвідчений воротар, а не як гравець, який ще шукає своє місце?

На мою думку, у 25 років воротар вже повинен мати певну стабільність у своїй грі. Час покаже, чи готовий я до такого виклику. Я планую наполегливо працювати і чекати можливості, щоб дебютувати та зайняти своє місце.

Епіцентр активно змагається за своє місце в ліговій таблиці. Яким чином у цій ситуації воротар усвідомлює свою значущість для команди?

Цілком очевидно, що на команду чиниться значний тиск. Проте, вважаю, що саме це і відрізняє футболістів різних рівнів: гравці найвищого класу здатні справлятися з напругою. Це для мене не лише захоплюючий, а й важливий досвід. Я впевнений, що ми зможемо впоратися із завданням і зберегти місце в УПЛ.

"Час продемонструє, чи зможу я досягти цього рівня" / Instagram

- Водночас на зимових зборах Епіцентр зіграє контрольний матч проти Шахтаря - клубу, в системі якого ти колись був. З якими внутрішніми відчуттями підходиш до цієї гри і чи має вона для тебе особливий професійний підтекст?

Звичайно, гра з Шахтарем викликає великий інтерес. Я буду радий, якщо отримаю нагоду взяти участь у цьому поєдинку, якщо така можливість виникне. Проте не можу стверджувати, що це особливий матч з професійної точки зору. Кожна гра для мене має велике значення, незалежно від того, чи це Шахтар, чи інша команда.

- Після всіх етапів - академій, закордону, паузи, конкуренції й виходу на рівень УПЛ - що для тебе сьогодні є головним внутрішнім маркером того, що ти рухаєшся правильним шляхом?

Вважаю, що сам факт моєї присутності в УПЛ і укладення контракту з клубом Прем'єр-ліги є найзначнішим досягненням. Це свідчить про те, що я рухаюсь у правильному напрямку, і тепер мені потрібно докладати ще більше зусиль, адже тут конкуренція значно вища, а рівень гри – більший. Я переконаний, що все, що я робив до цього моменту, має сенс, якщо я вже тут.