Зимові акварелі Динамо: чи зможе Костюк повторити шлях київського Вісенте дель Боске?
7 грудня 1986 року київське Динамо, здобувши перемогу над своїми московськими суперниками на переповненому Республіканському стадіоні, встановило рекорд серед усіх чемпіонів Радянського Союзу, який залишиться незмінним назавжди. Через 39 років, 6 грудня 2025 року, команда з такою ж назвою, вигравши з рахунком 2:1 у сільської команди Кудрівка, змогла піднятися на п’яту сходинку в чемпіонаті України. Проте це місце виявилося нижчим не лише за головного суперника з Донецька, а й за команди з Черкас, Житомира та Ковалівки.
Виконувач обов'язків головного тренера "біло-синіх" Ігор Костюк майже 40 років тому, ймовірно, входив до складу ball-boys - молодих хлопців із динамівської академії, які під час офіційних матчів мали привілей подавати м'ячі легендам клубу, таким як Блохін, Дем'яненко, Безсонов, Заваров, Бєланов та іншим підопічним Валерія Лобановського на столичному стадіоні. Нині ж він святкує свою першу перемогу на посаді головного тренера Динамо - хоч і не надто впевнену та яскраву, вона вкрай важлива та необхідна.
Ця перемога повинна була відбутися ще минулого понеділка. Вона просто мусила статися, враховуючи повагу до футболістів, тренерського штабу та керівництва ФК Полтава. Ставки букмекерів лише підкреслювали це: зміна головного тренера у гранда напередодні зустрічі з аутсайдером фактично позбавила останнього жодних шансів на успіх.
Та вийшло зовсім не так, як комусь гадалося. Динамо до перерви нічого не вичавило з територіальної переваги, а гості наколядували гол у роздягальню. Другий тайм, попри вражаючу статистику на користь киян, приніс їм лише нічию, а серія поразок збільшилася до фантасмагоричних чотирьох поспіль!
Шок не встиг занадто розвіруситися. Володимир Мунтян навіть після смерті "зіграв" за клуб свого життя, перетягнувши на себе увагу преси. Чергова турнірна осічка покоління наступників великого Муні просто розчинилася в потоці скорботи за генієм м'яча.
Футбольна доля завжди непередбачувана. Уявіть, що після матчу в Полтаві календар міг би запропонувати зустріч з Шахтарем замість Кудрівки, або ж з такими командами, як ЛНЗ, Полісся, Колос тощо. Прогнозувати результати – справа невдячна, тож краще цього не робити. Перемогли чернігівців – хоч і не без труднощів, з легким тремтінням у ногах. Виграли вкрай мінімально в тій ситуації, коли, по ідеї, мали б завоювати перемогу з великим рахунком. Але важливо те, що перемогли! Це поклало край серії невдач, принаймні в рамках внутрішніх змагань. Тож тепер можна трохи відкоригувати власні амбіції і вдихнути свіже повітря.
Ця перемога ще зовсім не свідчить про "симптоми відновлення". Скоріше, це нагадує момент, коли різкий біль від свіжої рани поступово змінюється на свербіж, що сигналізує про початок загоєння. Питання, що стосуються глибини цієї травми, залишаються в актуальному порядку денному. Сподіваємося, що ми зможемо почути відповіді від Олександра Шовковського, який, безсумнівно, зацікавлений у тому, щоб "розплутати" цю ситуацію до останньої нитки. Адже в футболі ще залишається багато роботи.
Дехто висловлював припущення, що динамівці намагаються "позбутися" тренера. Проте, здається, такі ситуації зазвичай розвиваються так, щоб не зашкодити репутації клубу. Відсутність колективного обговорення, слабка індивідуальна ініціатива під час матчу з "Полтавою" навряд чи можна списати на просту інерцію "позбавлення". А неможливість підтримувати необхідний темп протягом всіх 90+ хвилин (і це стосується зустрічей з аутсайдерами!) викликає питання щодо того, чи відповідають методи підготовки команди, які застосовувалися попереднім тренерським штабом, сучасним вимогам.
Так, певний час, зусилля Шовковського та його підопічних давали результат, торік і вже в поточному сезоні. Залишимо за дужками розгром імпотентного Зріньскі, але ж і з Поліссям, і з Кривбасом - не останніми з претендентів на звання грози авторитетів - динамівці продемонстрували вельми впевнену гру, здобувши заслужений, аргументований успіх. На жаль, як виявилося, то були лише спалахи. Натомість системою стали кілька поспіль нічиїх. Потім - низка поразок, безбарвних і подеколи практично безпорадних. З характерними пропущеними м'ячами - або "з роздягальні", або на останніх хвилинах, коли концентрація повинна бути найвищою.
Шовковський, без сумніву, заслуговує на свою порцію подяки. Хоча б за те, що третя золота зірочка Динамо асоціюватиметься саме з його іменем.
Право на вдячність також отримав Костюк. Сумніваюся, що в угоді наставника команди U-19 є положення, яке зобов'язує його взяти на себе обов'язки головного тренера у разі відставки керівника основної команди. Отже, Ігор Володимирович, залишивши молодіжний склад, погодився стати "пожежником" - з невизначеними перевагами, але з ймовірними іміджевими ризиками, враховуючи серйозність ситуації.
Основне питання полягає в тому, чи зможе Костюк досягти рівня київського Вісенте дель Боске. При цьому слід врахувати, що він не має в своєму розпорядженні українських версій Роналду, Зідана, Фігу, Рауля, Морієнтеса чи Йєрро.
Тренер прагне відповідати на виклик - зокрема залученням своїх підопічних із юнацького складу. Не змінивши поки загальної картини, вони все-таки збагачують зимову акварель певною чіткістю, дають ефект і надію. Яцик із Пономаренком відзначилися голами, Редушко - результативною передачею, креативом, наполегливістю дій і сміливістю рішень. Захарченко вийшов у центрі захисту й каші не зіпсував.
Практичний аспект діяльності Костюка полягає у залученні спеціаліста з підготовки воротарів з Полісся. Психологічний ж аспект стосується інформації про майбутній масштабний трансфер, який оцінюється щонайменше у два мільйони. Проте наразі обидва ці моменти є частиною стратегічного планування. Тактична ж задача полягає у тому, щоб зберегти контроль, знайти правильні слова для своїх підопічних перед важливим матчем проти Вереса та у двох поєдинках Ліги конференцій, де ще є шанс потрапити до плейоф. Це може стати можливістю для команди продовжити європейську кампанію навесні та підготуватися до зимових тренувальних зборів.
Що стосується міжсезонної підготовки, цей аспект для "в.о." вже добре опрацьований. Він щосезону готує своїх підопічних як до марафонських дистанцій чемпіонату, так і до спринтерських завдань у Юнацькій лізі УЄФА. Обидва формати надзвичайно важливі — попереду в чемпіонаті ціле друге коло, а в кубковому турнірі Динамо, перемігши Шахтар на стадії 1/8, залишається фаворитом. Залишається лише "відновити" баланс у команді. Неможливо, щоб гравці такого рівня, чинні чемпіони України, раптом втратили свої навички, досвід та амбіції!
Знову ж таки, приклад дель Боске продовжує хвилювати тих, хто цікавиться футбольною історією. Хоча його контекст дещо відрізняється, але не менш надихаючим є трансформація Сергія Реброва, яка відбулася десятиріччя тому. Він, напевно, єдиний з нещодавніх київських тренерів, чия робота дійсно сприяла прогресу команди в ігровому аспекті. Зміна складу, повернення до молодіжного формату та активна участь на зимовому трансферному ринку — все це стане в нагоді Костюку. І, звісно, підтримка відданих фанатів також буде важливим фактором.
