Виявлено тіло колишнього віце-президента одеської футбольної команди.
Шок для фанатів приморського міста - в Одесі трапилася трагедія, яка сколихнула всіх.
Як повідомляє Sport.ua, на жаль, не стало одного з колишніх керівників ФК "Пальміра" Олександра Іваницького. Він обіймав посаду граючого віце-президента клубу, який брав участь у Другій лізі в сезонах 2003/04 та 2004/05.
У першому з цих сезонів він поєднував у "Пальмірі" управлінські обов'язки з ігровою практикою, зігравши 9 матчів у складі команди. Після цього він зосередився виключно на своїй посаді віце-президента.
По завершенні футбольної кар'єри Іваницький проявив себе в іншій сфері - політичній. Він був депутатом Одеської міської ради трьох скликань, очолював комісію з питань житлово-комунального господарства.
Вранці 20 квітня Олександра Іваницького знайшли без ознак життя у його автомобілі на одній з вулиць Одеси. За неофіційною версією, яку не виключає слідство, він міг скоїти самогубство.
Звістка про смерть колишнього одноклубника стала шокуючою для тодішнього гравця, а потім головного тренера "Пальміри" Віктора Богатиря.
- Олександр Іваницький запам'ятався мені позитивною і радісною людиною, - сказав він. - Все тому, що ми втілювали у життя його мрію - створити в Одесі конкурентноспроможну команду. Він був настільки захоплений цим проектом, що поринув в нього повністю. Йому дуже хотілося якомога швидше піднятися з "Пальмірою" на якусь турнірну вершину. У процесі реалізації своєї ідеї він квапився: було придбано і комфортабельний автобус, і комплект форми Nike, і приведено до ладу стадіон "Спартак" та футбольне поле. Зрозуміло, що все це було не лише заслугою Іваницького, адже він був одним із керівників клубу разом з президентом Сергієм Воротинським та віце-президентом Юрієм Фуртатовим. Однак саме він вмів запалювати своєю метою інших колег. Іваницький буквально жив футболом. Гадаю, що багатьох одеситів цей проект запам'ятався як така собі віддушина. Шкода лише, що "Пальміра" так швидко припинила своє існування. Для Олександра Іваницького це було справжнім ударом. Адже він мав далекосяжні плани: придбав було земельну ділянку у селищі Чорноморка, де мала бути тренувальна база "Пальміри". І навіть зробив там футбольне поле. Той період його життя багато хто згадує лише добрими словами. Тож його смерть залишила на душі гіркий осад.
- Що скажете про Олександра Іваницького, як футболіста?
Як гравець, він міг займати будь-яку позицію в захисті, завжди віддаючись боротьбі на повну. Пригадую, як у 1/16 фіналу Кубка України "Пальміра" приймала донецький "Шахтар" на своєму полі. У цій грі Іваницький змагався з Агаховим, і в його офісі була велика фотографія їхнього єдиноборства в рамці, що слугувала для нього великою гордістю — можливість зіграти проти такого потужного клубу та футболіста. Щодо нашої співпраці, то іноді виникали ситуації, коли я, як тренер, не планував його в стартовому складі на деякі матчі, але він завжди прагнув грати. Коли ж Іваницький виходив на поле, він віддавався грі на всі сто відсотків.
