"На все життя залишуся прихильницею України": наша суддя в Болгарії поділилася несподіванкою для національної збірної, висловила думки болгар щодо війни та обговорила пам'ятники Росії, а також свого чоловіка-футболіста.

Колишня капітанка збірної України Ольга Дубровіна, що після завершення своєї спортивної кар'єри оселилася разом із сім'єю в Пловдиві, вирішила підтримати наших баскетболісток напередодні важливого матчу Євробаскету-2027 проти Болгарії. Вона також обіцяла гравчиням невеликий сюрприз на завтра. Одна з найвидатніших захисниць українського баскетболу поділилася своїми спостереженнями щодо ставлення болгарського народу до війни в Україні та тривожними сигналами для Росії.

У бесіді з OBOZ.UA Ольга підкреслила, що Болгарія сформувала одну з найсильніших футбольних команд за останні два десятиліття і має амбітні плани, проте, з точки зору швидкості гри, вона не може зрівнятися з Іспанією. Крім того, Дубровіна поділилася, за кого вболіватимуть її чоловік, який є професійним футболістом, та їхня донька, а також пояснила, чому її батьки залишаються в Дніпрі, незважаючи на постійні російські обстріли.

GGBET виступає головним спонсором Федерації баскетболу України та жіночої національної команди. Кожен поєдинок національної збірної стає справжнім святом для мільйонів українських фанатів. Букмекерська компанія GGBET орієнтована на тих, хто шукає справжні емоції та неповторні враження від гри. Підтримуй Україну разом із GGBET!

- Чим займаєтесь після завершення кар'єри?

Спостерігаю за дітьми – це перше. По-друге, я стала арбітром у баскетболі, тому тепер займаюся суддівством матчів. Ось так і складається моє життя: діти, суддівство і домашні справи.

- Як вам у суддівстві - по іншу сторону барикад, так би мовити?

Абсолютно інший аспект ситуації, безумовно. Але зате я займаюся тим, що мені цікаво. Погляд з нового ракурсу. Наразі я вже працюю на матчах третього дивізіону болгарського чоловічого баскетболу.

- Чи слідкуєте за українським баскетболом?

- Слідкую, дивлюсь українські матчі, коли є можливість. І за збірною України, звісно, слідкуємо.

- Мені тут по секрету сказали, що ви теж готуєте підтримку нашим дівчатам у матчі з Болгарією.

Так, нас чекає несподіванка. Очікуємо прихід фанатів. Все повинно пройти на відмінно. Є одна дівчина, вона родом з Одеси, але вже давно мешкає в Болгарії. Ми з нею зібралися разом. Що саме станеться? Не розкрию секрет.

Яке враження у болгар щодо цього матчу?

- Я з ними розмовляла, вони запитували мене про Україну, мовляв, що нам робити з ними. Я кажу: це таємниця, нічого не можете зробити з Україною. Але вони налаштовані серйозно. Вони хочуть виграти шість матів з шести. Тренерка дуже амбітна. Вона прямо така максималістка. Ну, а для дівчат - це їхній шанс років за 20 років. Я навіть не знаю, скільки років вони не були на Євробаскеті. Але на моїй пам'ять вони там ніколи не були.

Які враження можна висловити щодо їхнього виступу?

У їхній команді чітко вирізняються два, а можливо, навіть три лідери. Однією з них є висока американка. Я також спостерігала за другою натуралізованою американкою, але, на мою думку, вона навряд чи візьме участь у матчі проти нас, адже здається, що вона слабша. Щодо Борислави Христової, то я знаю її ще з дитинства, коли грала проти неї тут. Вона - чудова дівчина з американською освітою. Ви ж розумієте, що її чекає фінал з Аліною.

Я також пам'ятаю Тіну Димитрову - ми грали разом вже багато років тому, це було 8 років назад. Але вона має схильність до слідування. Якщо дві інші гравці активно створюють, то вона зазвичай залишається позаду. Їхня задня лінія виглядає досить непередбачувано - якщо вона вирушить вперед, то добре, а якщо ні, то так і залишиться. Це все виглядає доволі хаотично.

На відміну від чорногорок, болгарки мають трохи менший зріст, але, за словами експертів, вони швидші.

- Швидша... Не впевнена, що це так, але, якщо говорити про Болгарію, то це, безумовно, найкраще, що їм траплялося за всю історію. Але стверджувати, що це щось надзвичайне... Це ж не Іспанія (сміється). Ось і вся суть.

Як довго ви перебуваєте в Болгарії?

Починаючи з 2011 року. Мій чоловік є уродженцем цього краю і також займається спортом на професійному рівні - він футболіст, грає на позиції воротаря. Наразі він продовжує свою кар’єру у третій лізі Болгарії.

Які у вас в родині ставлення до цього матчу? Хто з вас за кого буде підтримувати команду?

Я підтримую Україну, а мій чоловік і діти – Болгарію. Не зовсім розумію, чому так сталося, але вони справжні болгари (посміхається). Донька, до речі, ще не вирішила, з яким прапором йти, але зазначила, що вона татова дитина, тож, очевидно, буде болгаркою. Мама з цього приводу трохи засмутилася і сказала, що у нас є син, тож нехай він одягає український прапор (сміється). Ось так все і складається. Хоча це все жарт, я, безумовно, залишаюсь на боці України і завжди буду її підтримувати.

- А яке взагалі ставлення до нашої війни в Болгарії?

Я хочу підкреслити, що, як і в будь-якому іншому місці, тут також можна зустріти проросійські настрої, але в загальному більшість людей виявляють велику підтримку і чуйність. Зокрема, нам на зустріч прийшли представники клубу та федерації, а також у нас є простір, який називається "Другий дім". Це місце, де українці можуть зупинитися на місяць-два-три, поки шукають роботу. І їм навіть допомагають у цьому процесі.

Тобто вони живуть там безкоштовно, їм допомагають, у цьому беруть участь дуже багато моїх знайомих. І я, звичайно, займаюся волонтерством. У кого що є - ми завжди привозять, допомагають. В основному це телевізори, ліжка, речі, їжа. Тобто ставляться доброзичливо.

Просто так сталося в історичному контексті, що протягом значного періоду Болгарія виявилася більш наближеною до Росії.

Так, але тепер у них виникла дилема щодо пам'ятників "російським визволителям", що призводить до численних скандалів. Наприклад, у Пловдиві є пам'ятник Альоші, і один болгарський журналіст запитав: "Скажіть, скільки пам'ятників відомим болгарським діячам або зіркам встановлено в Росії?" Варто зазначити, що Васил Левський в Росії має значну популярність, як і Ботів.

У Болгарії на кожному кроці можна натрапити на російські пам'ятники, тоді як у Росії таких немає. Це спонукало їх замислитися: адже ми ж дружні? Але, насправді, це виглядає не як дружба, а як... окупація. Варто згадати, що колись болгари перебували під османським гнітом майже 500 років і змушені були змінювати релігію. Чому ж у них, коли киваєш головою, це не прийнятно, а коли повертаєш її вбік – то так? Все навпаки. Звичайно, жоден болгарин не зізнається в цьому, адже вони, здається, вже забули власну історію.

Коли ви востаннє відвідували Україну?

У грудні 2022 року я відвідала своїх батьків у Дніпрі на три дні. Мій брат, який воював з 2014 року, наразі знаходився на фронті. Проте тепер він демобілізувався через серйозні проблеми зі здоров'ям – зазнав поранення і пройшов операцію. Тепер у нього встановлена інвалідність, і він також залишився в Дніпрі. Всі вони не бажають покидати рідний край, адже вважають, що це їхня земля, і вони вдома.

У такому віці зміни даються досить важко. Яке з нововведень у Болгарії було для вас найскладнішим?

Знаєте, все це не має значення. Коли я приїхала сюди в 2011 році, будучи молодою та амбітною, думала, що залишусь ненадовго. Ми ж планували, що рік – і назад додому. Але коли я зустріла свого чоловіка, то зрозуміла, що місце проживання вже не має значення. Ми могли бути щасливими в Болгарії, Україні або Казахстані. Я завжди кажу: "Дім – це там, де мій чоловік і моя сім'я".

Як я зустріла свого чоловіка? О, це справжня історія (посміхається). Він грав у Бургасі в той час, коли я була зі своєю командою. Тоді ми ще не були знайомі. Після цього я повернулася додому, щоб виступати в Кіровограді. А коли почалася війна у 2014 році, мене знову запросили до Болгарії, але вже в іншу команду. І тут я дізналася, що він також грав там. От така вже доля. Якось він попросив у мене фотографію з автографом, а я жартома відповіла: "Звичайно, це коштує 5 євро". Він вирішив, що краще подарувати обручку (посміхається).

Чи займаються діти спортом?

- Вони все роблять. Дочці зараз буде 8 років. У неї зараз і танці, і плавання, і легка атлетика була, і баскетбол. Ну все, що є. І малює вона дуже добре. А у малого все, що пов'язане з м'ячем.

Звичайно, адже вони з родини, де спорт є традицією.

Так, і це насправді дуже неприємно, адже вони ніколи не відчувають втоми. Вони не знають, що таке сон. І це справжня катастрофа. Цей ген - це просто жах (сміється).

УЧАСТЬ У ГРАХ НА ВИПАДОК МОЖЕ ПРИЗВОДИТИ ДО ІГРОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ. СЛІДКУЙТЕ ЗА ПРИНЦИПАМИ ВІДПОВІДАЛЬНОГО ГРАВЦЯ.

GGBET здійснює діяльність відповідно до ліцензій від 23.08.2023 року, виданих відповідно до рішень КРАІЛ №128 та №129 від 08.08.2023.